В. Бєлий: перехід на 12-річну школу є необхідним кроком

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

Я переконаний, що перехід до дванадцятирічної школи, попри певне критичне ставлення частини батьків і навіть освітян, є необхідним кроком. По-­перше, однією із закономірностей розвитку цивілізації є постійне зростання часу навчання людини. Адже передумови для того, щоб людина стала конкурентною в усіх сферах життя і діяльності, не можна повноцінно реалізувати за 11 років навчання. А намагання це зробити призводять до зменшення якості освіти і перевантаження дитини, що згубно впливає на здоров’я. До речі, ректори провідних університетів Леонід Губерський, Михайло Згуровський та інші колеги відмічають нині досить слабку підготовку частини студентів-­першокурсників, особливо це стосується природничих наук.

В Європейському Союзі у школі навчаються довше, ніж у нас, – 12–14 років. Але є нюанс – не в усіх країнах така середня освіта є обов’язковою, хоча її отримує переважна більшість молодих людей. У нашій Конституції зафіксовано обов’язок держави забезпечити отримання загальної середньої освіти. Думаю, що його скасовувати не потрібно, але доречно зауважити, що людина повинна мати можливість її отримувати також у дорослому віці – у тому разі, якщо вона з певних причин у юності вирішила припинити навчання.

Я цілком поділяю думку, що реформа освіти не полягає у механічному додаванні одного року навчання. Користуючись переходом до дванадцятирічки, ми повинні суттєво змінити нашу школу. Наприклад, виокремити чотирирічну початкову і базову середню – 5–9 класи – освіту. Перший­-другий і п’ятий-­шостий класи варто означити як адаптивні для подальшого навчання.

Дуже важливим елементом дванадцятирічної освіти має стати профільна старша школа – 10–12 класи, вона істотно відрізнятиметься від нинішньої, уніфікованої. Перший напрям старшої школи – академічний, який готуватиме учня до навчання у вищій школі. Якщо дитина виявить бажання і здібності поглиблено вивчати, скажімо, природничі дисципліни, то вона зможе робити це безпосередньо в школі, за рахунок збільшення годин і програми, й не буде необхідності звертатися до репетиторів. У результаті дитина отримає міцніші знання, що дасть змогу краще опанувати програму вищої школи.

Запровадити масову старшу академічну профільну школу – досить складно. Легше це зробити у містах, а саме – створити багатопрофільні академічні ліцеї, в яких дитина зможе вибрати власний вектор навчання. Значно важче зробити це в сільській місцевості. Але в жодному разі не можна створювати штучні профілі, що не відповідають запитам дітей, а лише на основі одноосібного рішення вчителя чи адміністрації. Виходом із ситуації може стати навчання молоді із сіл у районних центрах, де працюватимуть потужні профільні ліцеї. Або ж у сільських освітніх округах. Звичайно, для цього треба вирішити питання з підвезенням учнів.

Другий напрям старшої школи – професійний. Професійна освіта, на мій погляд, має складатися з двох рівнів: базового професійного (кваліфікований робітник) і вищого (молодший спеціаліст). Думаю, при формуванні професійної старшої школи варто звернути увагу на мережу ПТНЗ, технікумів і коледжів, піти шляхом їх укрупнення.

У минулому році ми проаналізували зміст навчання в середній освіті – по кожному предмету, в кожному класі. Думаю, що цей матеріал використають, коли складатимуть стандарти і програми нової 12­ річної школи.

Оригінал