Юрій Федорченко: псевдонаука та деградація вищої школи

Сприяння захисту псевдонаукових дисертацій систематично практикується у вищій школі

Юрій Федорченко: псевдонаука та деградація вищої школи

Автор: Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант.

Сьогодні на слуху обговорення захищеної в НУБіП дисертації (деградації) на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук. Авторка дисертації була звинувачена в плагіаті та в псевдонауковій діяльності.

Свідомо не називаю прізвища дисертантки, яке, звісно, всі добре знають, і не роблю я це, бо її дисертація не є винятковим явищем в Україні. Та дисертація є вже, на жаль, типовим явищем, принаймні, якщо мова йде про гуманітарні науки. Ще з часів Радянського Союзу більшість гуманітарних наук існували швидше де-юре, ніж де-факто. Ситуація не набагато змінилася і в пострадянській Україні. Історія не набула б, звісно, такого розголосу, якщо б мова не йшла про дружину члена уряду. Однак ситуація дозволяє нам оцінити ступінь деградації вищої школи в цілому.

Подвійні стандарти, поблажливість до псевдонауки та безпосереднє сприяння захисту псевдонаукових дисертацій систематично сповідуються та практикуються у вищій школі, принаймні у царині гуманітарних наук. Не думаю, що ситуація принципово інша з іншими науками. Однак я не можу повноцінно судити про останнє. Про рівень української гуманітарної науки можу судити по тих публікаціях, які мають місце. Не потрібно знати всю закулісну історію в тому чи іншому випадку, достатньо почитати статті українських аспірантів, щоб оцінити всю недолугість тієї системи, яку ми маємо та яку ми всі сором’язливо відбілюємо та підтримуємо в той чи інший спосіб.

Кожне засідання чи квазі-засідання кафедр стає елементом такої підтримки. Майже кожен викладач вищої школи наприкінці семестру підписує відомості, які містять у собі прямі маніпулювання з цифрами. Це всі добре знають, в тому числі і ті, хто засуджує нерозважливу дисертантку, головною проблемою якої стало невміння прикрити псевдонауку в тексті. І та провина, звісно, обтяжується посадою її чоловіка!

Сотні та тисячі прикривають плагіат та псевдонауку в своїх дисертаціях, а ця пані не змогла. Що ж робити?! Так, звісно, давайте її позбавимо наукового ступеня. І все?! А що робити з так званою системою вищої освіти? Бо система має місце тоді, коли помилка одного з суб’єктів може бути виправлена системою. Для того система і існує. Ми всі, ті, хто причетні чи були причетні до вищої школи, несемо відповідальність за дисертацію вже доктора педагогічних наук з університету імені Поплавського.

Нам потрібна ефективна система забезпечення якості вищої освіти, саме розбудовою такої системи має займатися уряд, НАЗЯВО та МОН, такій розбудові мають сприяти вищі навчальні заклади. За умов існування ефективної системи забезпечення якості вищої освіти вищий навчальний заклад, який би дозволив собі формувати та утримувати специфічні спецради, був би швидко позбавлений бюджетного фінансування, і це відбулося б без жодних зайвих розмов, апелювань та прохань, адресованих шановним керівникам МОН. Ми маємо робити адекватні висновки.

Оригінал

Освіта.ua
13.06.2016

Популярні блоги
Д. Коптило: реформатори не винні, що змін не відбувається Далеко не Клопотенко, Супрун чи Гриневич винні в тому, що змін на краще не відбувається
В. Онацький: репетиторство як альтернатива школі Боротися з репетиторством не варто, але треба покращувати освітній процес у школах
Олег Фасоля: на скільки ж зросла зарплата вчителя? Держава не може забезпечити рівень зарплати, який має відповідати статусу педагога в суспільстві
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Alexander Zhukov
В Украине вместо создания института эффективного рецензирования научных статей системой своих научных журналов в бюрократическом порядке предлагается для формальной отчетности просто публиковать статьи в Скопусе. Гриневич выступает: "Универсальная валюта - квалификации". Но вместо этого в образовании Квит, Гриневич и Совсун ввели украинскую валюту - 1 скопус. В цивилизованном мире вначале вкладывают в науку - потом ожидают результат. У нас - ты в начале напиши 13 статей в скопусе, потом мы тебе добавим 200 грн к зарплате за звание профессора!!!
Alexander Zhukov
Может правильный вывод - вообще отменить доктора наук и звания профессора и доцента? Степень - только доктор философии и должности профессора или доцента. Почему как панацею в этой ситуации преподносят МОН и НАЗЯВО? Псвевдонаука расцветает тем больше, чем больше зарегулирована наука (Украина не исключение, а правило - вспомним АН СССР с лысенковщиной). Посмотрите на диссертацию доктора философии любого западного университета: 3-4 статьи как они были опубликованы в журнале, введение и общие выводы. Все. Невозможно написать четыре статьи на разные темы - там статьи являются результатом выполненных грантов. Сегодня под одно а завтра под другое денег никто не даст, если ты специалист в одной области. Так формируется необходимая для диссертации целостность работы. Есть механизм этого формирования. Без всякого НАЗЯВО. Есть механизм независимого рецензирования статей в журналах. Вдумчивого и рассудительного. Как за 30 минут доклада на защите можно оценить многолетнюю работу?