Ігор Лікарчук: справжні реформи так і не розпочалися

Старту реформ не було. Хоч його чекали всі, хто не є байдужим до освітянських проблем

Ігор Лікарчук: справжні реформи так і не розпочалися

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Сьогодні завершується черговий навчальний рік. Біля шкіл вишикувані лінійки, на шкільних задвірках ті, кому ці лінійки, як кажуть в народі "до лампочки"...

Учора й сьогодні журналісти кількох видань просили відповісти на одне питання: "Чим був цей навчальний рік для шкільної освіти України? Що він приніс нового й позитивного?"

Я чесно старався знайти якийсь позитив для відповіді. Та не зміг його найти. Так, в окремих школах, де працюють креативні директори й колективи, зміни відбулися на краще. Але вони стали можливими швидше всупереч, аніж завдяки загальним тенденціям в розвитку загальної середньої освіти України. Бо справжні реформи в цій системі ТАК І НЕ РОЗПОЧАЛИСЯ.

Напередодні й упродовж навчального року, який відходить в історію, було багато промов, обіцянок, прес-конференцій, брифінгів, презентацій, але реформи не прийшли. Правду кажуть в народі: "Скільки не говори халва, халва, а від того в роті солодко не буде".

Знаю, що результати реформ в освіті упродовж року побачити дуже складно. Майже неможливо. Але можна побачити старт. Який стане для цих реформ початком. Старт не на словах, а конкретними, цілком відчутними реформаторськими діями. Так от: СТАРТУ НЕ БУЛО. Хоч його чекали всі, хто не є байдужим до освітянських проблем...

Сьогодні на лінійках відлунають стандартні фрази вітань, проголошені "почесними" гостями, котрі в черговий раз не знехтують можливостями попіаритися на фоні усміхнених діток; зітхнуть вчителі, для яких скінчилися уроки, але розпочалося те, що називають "підготовкою до нового навчального року"; учні з ВЕЛИЧЕЗНОЮ РАДІСТЮ (бо таки трудна ота українська шкільна наука) розбіжаться на різні сторони; директори розпочнуть ганяти, як змилені коні, шукаючи кошти, спонсорів, матеріали на ремонт...

Але сьогодні все-таки свято. Освітнє свято. НЕ державне. Тож я вітаю із закінченням чергового рядового навчального року усіх колег. Ми всі без надії сподівалися на щось. Але, як завжди, виявилося, що "обіцянка - цяцянка".

Оригінал

Освіта.ua
27.05.2016

Популярні блоги
Д. Коптило: реформатори не винні, що змін не відбувається Далеко не Клопотенко, Супрун чи Гриневич винні в тому, що змін на краще не відбувається
В. Онацький: репетиторство як альтернатива школі Боротися з репетиторством не варто, але треба покращувати освітній процес у школах
Олег Фасоля: на скільки ж зросла зарплата вчителя? Держава не може забезпечити рівень зарплати, який має відповідати статусу педагога в суспільстві
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
kvp1248
Не треба абсолютизувати освіту, це лише незначна частина життя індивідууму. Освіта, як і майбутня робота та інша предметна діяльність особистості в загально прийнятому сенсі – це всього лише короткочасна гра в пасочки у дитячому садочку і не більше. Лише коли вік індивідуума перевалює далеко за сотню років до свідомості доходить глибина таємниці нашого буття. До того часу ми живемо по справжньому лише під час сну, коли думки звільняються від вантажу буття. Свідомість людини в любий момент – місток, який зв’язує дві далекі вітки з майбутнього, в яких знаходяться Ваші «геніальні» копії-двійники. Із-за прокляття нескінченності Мультисвіту, Ви, навіть в своїх супер вдосконалених варіантах двійників, маєте можливість єднання лише через вершину дерева вітки реальності, в якій і знаходитесь в даний момент.
kvp1248
Если кому то не понятно то, что здесь я написал, рекомендую посетить дом, комнату, где Вы родились и выросли, или другое сокровенное место, в котором давно не были. Вы на краткое время почувствуете дыхание бесконечности, всплеск творческого вдохновения. Рекомендую долго не задерживаться в этой комнате из-за грозящего истощения. Причем передать весточку в будущее просто. Достаточно написать зашифрованное послание, или зарыть клад, чтобы никто не знал его место расположения и не смог повлиять на таинство единения с самим собой. Связаться с прошлым сложнее. Это возможно только через эмоции, интуицию, озарение, сон… – через интегральные категории, охватывающие все ветви реальности…. Школа выполняет одну из таких функций. Кто был на вечере встречи выпускников в происшествии нескольких десятков лет, мог ощутить это на себе.
kvp1248
Я, наверное, поторопился, выложив выше инструкцию единения с собственными двойниками из будущего. Отклики показывают, что большинство окружающих мыслит категориями, основанными на парадигме механицизма Ньютона. На самом деле окружающая нас реальность фундаментально отличается от часового механизма. Должен предупредить, выложенные выше мной действия, связанные с созданием шифрованного послания себе в будущее, опасны для здоровья человека. Вывод простой – писать шифрованное послание необходимо только тогда, когда Вы интуитивно чувствуете, что иначе нельзя. Надо передавать только очень важную информацию, иначе Вы трансформируетесь в генератор информационного случайного шума - помех. Всесильные Ваши же копии-двойники из будущего, локализованные в бесконечном количестве ветвей Мультимира предпримут действия для отключения этого источника помех. Всегда необходимо чувствовать эту золотую середину, до которой здоровье улучшается, иначе болеем. Это касается даже сочинения на уроке.
Коментувати
Вадим Мендерецкий
Уявляю, що станеться із залишками освіти, якщо справжні реформи розпочнуться ....