Ігор Лікарчук: про оптимізацію мережі сільських шкіл

За багаторічними спостереженнями автора якість української сільської освіти щороку падає

Ігор Лікарчук: про оптимізацію мережі сільських шкіл

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Як тільки чую про оптимізацію мережі сільських шкіл, не можу позбутися однієї думки, котра розбуравила весь мозок. ЧОМУ за всі роки незалежності жоден міністр освіти, велетенська Академія педагогічних наук НЕ ЗАПРОПОНУВАЛИ ЖОДНОГО ВАРІАНТУ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ МАЛОКОМПЛЕКТНОЇ ШКОЛИ?

Шляхи вирішення цієї проблеми є. Це і запровадження тьюторської системи організації навчання в цих школах, створення громадських шкіл і т.д. і т.п. Чому чиновники освітні і наукові чиновники діють як стоматологи радянської доби, котрі побачивши хворого зуба, негайно поспішають видалити його. А не так, як сучасні лікарі: лікують самого безнадійного. І не можу знайти іншої відповіді на поставлені питання, як ця: «усі вони бездушні до проблем сільської освіти, до проблем сільської дитини і сільського вчителя, до доль тисяч невеликих сіл і селищ». НЕ їхні діти і онуки їздитимуть холоднючими взимку і пекельними влітку автобусами. НЕ їхні діти і онуки тинятимуться коридорами опорної школи, чекаючи коли у всіх «пасажирів» шкільного автобуса закінчаться уроки, щоб їхати додому. Не їхні діти і онуки будуть вставати узимку на 1 чи 1,5 години раніше, щоб встигнути на автобус. Не їхні діти і онуки будуть шукати в дорозі місце для відправлення природніх потреб під дощем, на морозі, в пилюці. НЕ їхні діти та онуки замість нормального домашнього обіду будуть споживати щодня якісь бутерброди, бо грошей на шкільне харчування немає і не буде...

І найголовніше. Як мантру усі твердять, що оптимізація вирішить проблему якості сільської освіти. За моїми багаторічними спостереженнями якість української сільської освіти щороку падає. А програма «Шкільний автобус» діє не перший десяток років... Не під тією лавкою шукаємо не ту сокирку.

Оригінал

До свого попереднього посту про оптимізацію сільських шкіл надійшов коментар, який перепощую нижче. Він надто промовистий… Автор Elena Piskun.

«Не можна нищити сільську школу! Поки існує школа - село живе. Далі, після закриття-руйнування, село деградує. Мою рідну школу закрили 11 років тому. Зараз на тому місці залишилася лиш купа каміння і сміття вкрита бур'янами. В селі залишилися доживати віку пенсіонери, молодь, здебільшого, поспивалася. Нормальних сімей - відсотків 10. Діти щодня їдуть до школи автобусом, встають зрання і повертаються після обіду. Прив'язані до того автобуса, а значить не має можливості залишитися на позакласні, позашкільні заходи, гуртки, додаткові консультації з учителями. Харчування в школі є, в межах 6 гривень, але не всі спроможні їх сплатити. Так і сидять діти до третьої години без обіду. Підсумок: про розвиток дитини, здоров'я, нормальний відпочинок, а звідси випливає і спроможність доброго навчання можна забути. Але все вірно, це ж не діти міністрів-депутатів-чиновників, це - діти селян, яких, мабуть, не шкода!»

Оригінал

Освіта.ua
05.04.2016

Популярні блоги
Іван Осадчий: про оцінювання учнів 5 класів НУШ За пропонованим у Методичних рекомендаціях підходом неможливо виставити оцінки за семестр
М. Гриньова: виховуємо ще одне покоління, яке не читає Нашим учням треба давати медаль за відвагу, бо толерантно терплять усі хвороби нашої освітньої системи
І. Лікарчук: чиновники не уявляють життя без олімпіад Життя змінюється, формується абсолютно нова суспільна ментальність, а в батьків отих олімпіад – «скрєпи»
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Світлана
(додаток до 1-го коментаря) ...моєму районі. І я є золотою медалісткою цієї школи, поетесою, чиї твори починають цікавити Україну та директором закладу культури обласного рівня. «А вам слабо?»
Світлана
Моя родина налічує 5 вчителів, як сільських, так і міських учбових закладів. І різницю між школами я добре знаю. Кажете сільська школа слабка… Моя сестра працює у великій міській школі, де дуже добре оснащення, заможні спонсори та кожен з батьків раз на місяць на допомогу школі дає 300 грн., і як результат – серед випускників лише одна відома людина в Україні. В моїй сільській школі колись було 300 дітей. Зараз 100 учнів, тому, що її ціленаправлено ведуть до оптимізації, і кажуть це відкрито в обличчя. Батьки кожного місяця дають на потреби школи 15 грн., бо навіть цих копійок школі ніде взяти. Тоді скажіть чому моя школа за роки свого існування має Академіка України; відомого письменника байкаря чиї твори вивчаються у школах, інших письменників та поетів, переможців та лауреатів різних літературних премій; декількох професорів та десятки викладачі вищих учбових закладів, як України так і Росії; неймовірну кількість педагогів; трьох льотчиків; та на останок – двох Героїв Радянського Союзу, з 4-х, що були в м
Надія
Не треба шукати винного в низькій якості сільської освіти в особі вчителя! Викладання предметів в сільських школах не гірше, як і в місті. Але в місті батьки більше зацікавлені в наявності у дітей знань, а не тільки оцінок. Тому і наймають репетиторів. Та й якщо по-чесному: більшість випускників сільських шкіл бачать себе на будівництвах або де інде, лише щоб заробити гроші. І це , безперечно, непогано. Бо не всім бути вченими! Треба думати і про роботу на землі!
Алунчик
Яке навчання в іншому селі? Та ніяке. Сьогодні замело снігом, автобус не приїхав, завтра автобус обламався, а райво немає коштів на ремонт. Через тиждень немає коштів на солярку, або не виграли тендер. Післязавтра дитина заспала і не встигла на автобус. От і получається, що діти половину навчального року не навчаються.
викладач
Риторичне питання: якщо підготовка у сільських школах така погана, то як розуміти, що деканами математичних факультетів Львівського, Прикарпатського та Чернівецького університетів (про інші вузи просто не знаю) є доктори наук, які закінчували саме сільські школи?
Студент
Для викладач: Школа зараз і тоді, коли декани були школярами - різні. І по одному випускнику робити висновки про всю школу - вибачте, у найкращій школі не всі випускники стають докторами наук
Мама, що працює у освіті
Для викладач: У мене дочка закінчила сільську школу, нині кандидат педнаук, заслуги школи у цьому немає ніякої. У школі занижували оцінки, бо знала більше ніж учителі. Все досягнуто своєю працею з допомогою репетиторів (викладачів Вузів із ступенями).
Ваша проблема в том, что занижали?
Для Мама, що працює у освіті: Или Ваша дочь самостоятельно учиться НЕ могла, и поэтому Вы вынуждена была нанимать репетиторов, чтобы ОНИ, а не Вы-мама/учитель её натаскивали?Я вижу это именно так - девочка сама учиться не могла,Вы-мама-учитель тоже не сумела..., поэтому не следует так ругать коллег.Вы, и только Вы виной неуспешности ребёнка.А то, что стала кандидатом - молодец.Финансов хватило.Говорят сейчас, чтобы защититься, нужны деньги на ОРГАНИЗАЦИЮ защиты. Так что -никто не знает, ЧЬЯ заслуга. У нас науковцив полно, а программы составлены неуками
Коментувати