Інна Совсун: реформа освіти в Естонії

Євроінтеграція — це не частина міжнародної політики, а в першу чергу — зміна держави зсередини

Інна Совсун: реформа освіти в Естонії

Автор: Інна Совсун, перший заступник міністра освіти і науки.

Повернулась з короткого візиту до Естонії. Їздила з колегами з інших міністерств, вивчати їх досвід євроінтеграції.

Передумови їх успіху є більш-менш зрозумілими. Вони почали одразу після відновлення незалежності, до того як встигли утвердитись інші структури та політичні підходи «перехідного періоду». Всі політичні сили, які були при владі, чітко визначали євроінтеграцію своїм пріоритетом.

Маленький розмір країни теж важливий. Не стільки тому що у меншій країні легше процес організувати. Просто очевидно, що у маленькій країні не можуть утворитись потужні олігархічні групи та сконцентрувати у себе такий вплив та капітал, щоб бути визначальними при формуванні політики.

Це все не значить, що ми не можемо повторити цей шлях. Але треба зважати на історії успіху та вчитись на досвіді інших.

* * *

Окремо мала зустріч в Міністерстві освіти Естонії. Точніше, у підрозділі Міносвіти у Таллінні, тому що головний офіс Міносвіти знаходиться у Тарту, там де їх найстаріший університет. Це цікаве рішення. Представники міністерства сказали, що коли було прийняте рішення про переїзд міністерства у Тарту, це дозволило фактично повністю оновити склад працівників Міносвіти, бо більшість не захотіли переїздити з Таллінна і тому в Тарту набрали нових, молодих і спрямованих на зміни працівників.

У Міносвіти Естонії працює 280 осіб. В Естонії живе 1,2 млн людей.

У Міносвіти України працює 300 чоловік. Про населення ви в курсі.

Це для порівняння і для роздумів на тему «давайте скоротимо всі міністерства удвічі і всім буде щастя».

* * *

На зустрічі з заступником міністра, відповідальним за вищу освіту, багато порозпитувала про фінансування.

Як у більшості країн Східної Європи, після 1991 року в Естонії існували паралельно бюджетна і контрактна форма навчання. Потім вони усвідомили, що це сильно понижує стандарти і у 2012 році перейшли повністю на безкоштовну освіту, з однаково високими вимогами до всіх вступників.

До університетів вступає 40% випускників школи. В Україні — 80% (бюджет і контракт), держава за законом має гарантувати безкоштовні місця мінімум для 50% випускників школи.

* * *

Фінансування на університети іде окремо на навчання і на науку (більшість інститутів Академії наук було приєднано до університетів ще у середині 1990-х).

При розподілі фінансування на науку, 40% обсягу фінансування визначається на основі публікацій. Зважаючи на чутливість питання в Україні, я уточнила, які саме публікації рахують. Мій колега з Естонії трохи здивувався настільки детальному розпитуванню, бо у них це питання особливо не поставало — просто визначили, що рахуються тільки публікації у Web of Science. І це питання навіть не особливо обговорювалось.

Ще 50% визначаються залежно від того, наскільки успішною є робота університету у міжнародному напрямку, кількість підписаних контрактів на дослідження, залучених зовнішніх коштів тощо. Ще 10% — залежно від кількості захищених дисертацій (деталі не встигла розпитати).

У результаті — один естонський університет (Тарту) потрапив до списку 200 кращих університетів Європі за рейтингом Times. Українських університетів у рейтингу немає.

* * *

Повертаючись до євроінтеграції. На всіх зустрічах нам естонці постійно повторювали, що важливо зрозуміти, що євроінтеграція — це не частина міжнародної політики, а в першу чергу — зміна держави зсередини. Поки що видається, що в Україні це більшою мірою зовнішня політика, а при реформуванні країни всередині незмінно постає тиск для «врахування українських особливостей». І освіта тут не виняток.

Аргументів, чому не можна міняти перелік галузей знань і спеціальностей, реформувати держзамовлення, прибирати обов'язкову фізкультуру з університетів, не покладатись на міжнародні публікації — сотні. Як і людей, що їх озвучують.

Аргумент, щоб міняти, один: бо ми хочемо жити в іншій країні.

Оригінал

Освіта.ua
16.03.2016

Популярні блоги
Д. Коптило: реформатори не винні, що змін не відбувається Далеко не Клопотенко, Супрун чи Гриневич винні в тому, що змін на краще не відбувається
В. Онацький: репетиторство як альтернатива школі Боротися з репетиторством не варто, але треба покращувати освітній процес у школах
Олег Фасоля: на скільки ж зросла зарплата вчителя? Держава не може забезпечити рівень зарплати, який має відповідати статусу педагога в суспільстві
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Віктор Громовий
У яке місто України має переїхати МОН? Пропонуйте свій варіант! Я б заслав їх в Острог( там у 1576 року була заснована славна Острозька академія). P.S. Кіровоград(Єлисаветрад на Інгулі) прошу не пропонувати, то то буде фсьо... Як показує досвід Естонії, тільки переїзд на нове місце може влити «свіжу кров» у цю контору. Цитую Інну Совсун: «Представники міністерства сказали, що коли було прийняте рішення про переїзд міністерства у Тарту, це дозволило фактично повністю оновити склад працівників Міносвіти, бо більшість не захотіли переїздити з Таллінна і тому в Тарту набрали нових, молодих і спрямованих на зміни працівників».
Finita
"У Міносвіти Естонії працює 280 осіб. В Естонії живе 1,2 млн людей. У Міносвіти України працює 300 чоловік. Про населення ви в курсі." А тоді якого нечистого ви нас тицяєте носами в кількість учнів на одного вчителя? За вашою логікою (знаю правила, але рука терпне вжити до цієї малошанованої особи форму пошанної множини), якщо в моєї колеги з малокоплектної школи в класі троє учнів, то на своїх 30 я повинна мати ще 9 асистентів. Але ж для нас, сірих виконавців, така логіка не діє. Нас же забагато. А от майже 10 тисяч МОН (щоб зберегти пропорції з Естонією) - у сам раз!
Profit
Для Finita: И пропорции чтобы соблюдать во всем. Если в классе 30 учеников и один учитель, то к надомнику должна ходить 1/30 педагога. И никак не больше))
Коментувати
Василь
Так до наших 300 треба добавити всі ОблВНО, РайВНО, МіськВНО, ОІППО - то набереться зо 10000 на наші 44 млн, а якщо добавити АПН з її 17-ттю підрозділами то огооооо.........скільки дармоїдів на шиї вчителів!!!!!!!!
совесть
Для І.Совсун: Досвід інших надихає. Змогли вони, то й ми зможемо. Але турбує те, що Ви все їздите дивитися, а не будуєте своє. Це свідчить про ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ МОДЕЛІ НОВОЇ ОСВіТИ, яку повинні вибудувати. Саме Ви повинні чітко собі її уявляти, бо так сміливо взялися за кермо цілої галузі великої й бідної країни! А підлеглі - вчителі, майстри, викладачі, науковці з ректорами й директорами, цю непевність відчувають... Кожен як може: від повної безнадії й відчаю до повної безкарності й уседозволеності...
!!!
Але в Естонії 280 чиновників з Міністерства освіти і науки працюють, а чим займаються наші 300 - важко сказати.