Osvita.ua Блоги Віктор Громовий: директор школи, якого не чекали
Віктор Громовий: директор школи, якого не чекали

Директор має бути фахівцем з освітньо­го менеджменту, з баченням мети й завдань сучасної школи

Віктор Громовий: директор школи, якого не чекали

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Зайве доводити банальну істину про те, що школа завжди схожа на свого директора, що саме від його професіоналізму, мобільності, готовності до змін, творчого підходу до справи залежить доля освітніх реформ в Україні.

За моїми спостереженнями на сьогоднішній день у нас є таке співвідношення типів директорів шкіл:

1. Директор-господарник (60-70% від загальної чисельності директорів шкіл);

2. Директор-«паперовий король» (20-25% від загальної чисельності директорів шкіл);

3. Директор-«священна корова» (5-10% від загальної чисельності директорів шкіл);

4. Директор-науковець(1-3% від загальної чисельності директорів шкіл);

5. Директор-громадський діяч (1-2 % від загальної чисельності директорів шкіл);

6. Директор, якого не чекали (0,5-1% від загальної чисельності директорів шкіл).

Загальна кількість господарників і «священних корів» у нас лишається практично незмінною упродовж останніх двох десятиліть.

За останні 5 років зросла кількість «паперових королів», яких посилено зрощує бюрократична система.

З огляду на провальні для освітян останні місцеві вибори, різко впала кількість громадських діячів.

Особливо невтішним є той факт, що практично впала до нульової позначки кількість «директорів, яких не чекали» (на початку 90-х вони складали 3-5% і саме вони тоді задавали тон).

Звісно, у такому стані директорський корпус аж ніяк не в змозі стати «силою змін». Господарники, «паперові королі» і «священні корови» будуть скоріше гальмом будь-яких реформ. Єдина зміна, яку вони радо вітатимуть, це покращення фінансування. Утім, за нинішньої ситуації система шкільної освіти як «чорна дірка» поглине будь-які кошти без відчутного ефекту щодо якості освіти.

Тепер детальніше поясню, які риси покладені в основу цієї типологізації:

1. Директор-господарник

Ця чи не найбільша в Україні група директорів шкіл спирається на традиційний за радянських часів стереотип оцінювання їхньої робо­ти: про школу (та її керманичів) су­дять з того, що в ній (у них) є.

Звичайно, ідеться про те, що можна продемонструвати, — матері­альну базу. Як правило, на передній план виходять такі властивості ди­ректора, як здатність щось вибити, роздобути, випросити...

Зворотним боком цієї медалі час­то стає орієнтація на показуху. Деякі школи нагадують музей, де діти по­чуваються не повноправними гос­подарями, а скоріше — шкідника­ми, які псують красу школи-вітрини. Іноді — в умовах низького тем­пературного режиму — прагнення цю красу підтримати переростає у знущання над дітьми, які втрача­ють здоров'я, замерзаючи у змінно­му взутті, але паркет шкільних ко­ридорів зберігається для перевіряль­ників.

2. Директор-«паперовий король»

Наявна в Україні система відстежування результативності роботи керівників школи досі ґрунтується на надзвичайно простих формах пе­ревірки документації. Тож хорошим є той директор, який сам зміг напра­цювати бездоганне, на думку бю­рократа, портфоліо з численними концепціями, положеннями, плана­ми (циклограмами) роботи, річним комплектом наказів, який вчасно подає звіти з усіх можливих питань, уміє домогтися від своїх підлеглих бездоганного ведення шкільної до­кументації... «Без бумажки ты бу-кашка, а с бумажкой — человек», — цей девіз недарма взяли на озброєн­ня такі директори.

Головним є не реальна робота школи в тій чи іншій сфері, а відоб­раження цієї роботи (часто уявної) на папері. Будь-які бюрократичні структури не мати­муть жодних претензій до директора, якщо в шкільних паперах «усе красіво». Особливо цінується спроможність директора домогтися, щоб записи в усіх класних журналах усі вчителі школи робили пастою одного ко­льору. Освітянська бюрократія вва­жає це піком досягнень у створенні привабливого іміджу школи.

«Вищим пілотажем» вважається також уміння директора показати школу на педагогічних ярмарках, виставках чи конференціях.

3. Директор-«священна корова»

Його не можна звільнити з поса­ди, не можна умовити зайнятися чи­мось іншим і залишити її з власної волі, скажімо, у зв'язку з похилим віком.

Він має численні зв'язки ще з ча­сів комсомольсько-партійної моло­дості або напрацьовані упродовж багаторічної «роботи з батьками».

Має авторитет у нинішньої влади як канонізований колись «маячок». Іноді — й авторитет у місцевих «ав­торитетів».

Головний зміст роботи такого ди­ректора — «спочивання на лаврах» та колекціонування чергових відзнак.

4. Директор-науковець

Для нього школа — це недописа­на дисертація, яка повинна стати трампліном до спокійного викла­дацького життя в місцевому педаго­гічному університеті. Основна його функція — ведення «ввімкненого спостереження» за процесом реалі­зації тих чи інших педагогічних ідей в освітньому просторі школи. Звичайно, це можливо лише, якщо ідеї насправді переходять зі сфери педагогічної фантастики у сферу педаго­гічної дійсності, коли омріяні іде­альні картинки спроектованої моде­лі школи не надто контрастують із реальним станом справ.

Загальновизначеним ідеалом директора-науковця нині є В. Сухомлинський, хоча і його шлях до кано­нізації пролягав «через терни», і йому доводилось упродовж тривалого часу бути «білою вороною» в колі своїх колег, значна частина яких тепер на­зиває себе його «соратниками».

Сьогодні в Україні можна на пальцях перелічити директорів шкіл, котрі мають друковані праці, ведуть серйозні наукові досліджен­ня, інноваційний пошук.

Тож категорія «директор-науковець» є скоріше винятком (про директорів шкіл, які мають наукові ступені як атрибут спотвореного розуміння престижності мова не йде).

5. Директор — громадський діяч

З огляду на те, що школа, за словами Пітера Друкера, стала тепер центром місце­вої громади (School as Community Center), директор стає активною ді­йовою особою на ниві соціального розвитку локального співтоварис­тва. Тож мешканці мікрорайону мо­жуть сподіватися і на його громад­ські ініціативи, які б допомогли ви­рішити проблеми місцевого соціуму, і на особисту участь у консолідації місцевої громади, і на здійснення багатьох інших функцій, які б доз­волили самій школі бути ресурсом соціального розвитку.

Звичайно, будь-які крайнощі шкодять виконанню прямих служ­бових обов'язків директора школи. Так, іноді в деяких містах України важко зрозуміти, де ця людина біль­ше «працює» — депутатом у місь­краді чи директором у школі — і як цей «професійний» політик місце­вого рівня розуміє виконання «гро­мадських обов'язків».

Зрозуміло, що аномальність ук­раїнських реалій часто змушує ту чи іншу людину визначати пріоритет­ною сферою діяльності саме ту, яка дає більше дивідендів, тому роботу в школі можна на якийсь час (або назавжди) відсунути на задній план, зробивши з неї лише другорядний складник політичного іміджу.

6. Директор, якого не чекали

Колись у газеті «Первое сентября» з'явилась оригінальна характеристика цього типу педагогічної особистості директора пострадянської школи:

«На них справді не чекалимоло­дих, енергійних, сміливих, у чомусь жорстоких і безапеляційних «виско­чок», ерудованих і насмішкуватих, да­леких як від альтруїзму, так і від мер­кантильності. Людей, які не бояться говорити правду у вічі «високому начальству», які не вміють гнути спину, живуть весело, жадібно, розумно і, всупереч обставинам, радісно. Найголовніше, що вони принесли в школу неймовірний рівень свободи, свіжу стихію по-юнацьки зухвалого і водно­час дуже тверезого ставлення до життя. Можливо, тому, що їм ко­лись не змогли пояснити, що і як слід робити у школі, вони самостійно фор­мують свій стиль управління, свій простір і свою педагогіку, їм не треба довго і болісна руйнувати старі прин­ципи і традиції шкільного устроювони просто мали щастя їх не знати».

І хоча на педагогічному олімпі роль білої ворони часто спричиняє негативну реакцію та призводить до купи проблем, вони просто прире­чені не бути такими, як усі.

Це про них американський філо­соф Генрі Торо писав: «Якщо людина не крокує в ногу зі своїми супутника­ми, можливо, що їй вчуваються звуки іншого маршу».

Як правило, на початку 90-х вони очолювали нав­чальні заклади нового типу — ліцеї, гімназії, приватні школи. Власне, у роботі директора їх привабила саме можливість створення адекватної майбутньому освітньої структури, яка б «вбирала» в себе майбутнє та­ким, яким воно постає в оптимістич­них прогнозах футурологів, та орієн­тувалась на нову освітню парадигму. Директор такого навчального закладу має бути не просто високо­класним фахівцем у сфері освітньо­го менеджменту, а й людиною ідеї, з власним баченням мети й завдань сучасної школи, та спроможною ре­алізувати ці ідеї, збудувавши технологічно продуману освітню систему.

Більшість цих людей система видавила із шкіл, лише невеличка кількість змогла втриматись. На жаль, багато з них тепер мають статус «священної корови» або «паперового короля».

Оригінал

osvita.ua
04.03.2016


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Просто вчитель
Яке основне завдання директора? Функціонування школи. Щоб було тепло, чисто, затишно і комфортно усім. Дітям, вчителям, батькам. А чи в усіх школах є завгосп? У нашій немає. Тому директор відповідає за газову котельну, за світло, воду, стіни стелю і підлогу. Щоб було все пофарбоване, прибране... Ремонт то інша історія. Скільки грошей виділяє держава на підтримання школи, ремонт? У нас 0 гривень і 0 копійок. От і доводиться вклонитися батькам, щоб дали по 50 гривень на фарбу. Але це між нами, по секпету, бо це гріх великий і кримінал. Корупція... А ще спонсорів шукати, котрі побачивши у вікно директора, говорять: "Он іде, щось уже буде клянчити..." А накази друкувати. У нашого директора секретаря немає. Інспектори люблять читати їх. Дивляться чи всі є... А ще у нас є шкільний автобус. Ну, він так називався років 10 назад. Купа брухту на колесах. Який треба ремонтувати і заправляти. Бензин дають потроху, а ремонт - "Ваші проблеми. Вирішуйте" Так яких інновацій ви можете вимагати?
Родион
Розумним чоловіком був Петро І, коли писав указ "Подчиненный перед лицом начальствующим должен иметь вид лихой и придурковатый, дабы разумением своим не смущать начальство." А якщо інтелектуальний, діловий та моральний рівень "лица начальствующего" з відділу освіти нижче плінтуса, то якими повинні бути директори щоб не порушувати мудрий Петрів указ?
kvp1248
Директор, якого не чекали, на даному етапі розвитку суспільства має приділити більше зусиль для організації дистанційного індивідуального навчання учнів на дому. Це буде альтернатива класичній школі. Skype зараз є в більшості учнів, навиками роботи в соціальних мережах вони також володіють. Достатньо розробити програмне забезпечення для контролю навчання учнів та нормативно-юридичну базу. Для цього не потрібно великих коштів. Деякі мої учні, використовують роботів для дистанційного спілкування і спостереженнями за хворими в госпіталях Америки, то адаптувати сучасні планшети для навчання набагато простіше.
утопія
Для kvp1248: Залишилось тільки навчитись дистанційно «притягувати» учнів до «Skype» та не відпускати, доки не навчиться. Можна проконсультуватись у Чумака…
kvp1248
По великому рахунку, вчити людину проти її бажання аморально. В сучасному світі великих технологій достатньо тих, хто сам бажає вчитись. Інші в класичній сучасній школі лише заважають таланту. Нехай учні мають вибір, самі вибирають класичну школу, чи своєрідного сучасного мультимедійного гувернанта. Вертаємось в епоху Пушкіна, на новому витку еволюції.
Коментувати
Ivan
Вiктор правий на всi сто. Та що i як це змiнить?
Родион
А ще є директор-ласкаве телятко, таких дуже полюбляють освітянські керманичі. Є директор-блондинка за кермом . Є директор-фермер чи базарний торгаш, для кого школа місце відпочинку від основної роботи. Трапляється директор-"підкаблучник", де школою фактично керує дружина-інтриганка.
простоктото
Для Родион: а еще есть директор новатор - есть директор - душа коллектива- есть директор давший путевку в жизнь многим учителям и ученикам ... а еще есть директор одновременно имеющий до 20 печатных статей в ваковских изданиях в год и при этом активный депутат совета создающий материальную базу для учеников и учителей... а еще есть директор просто уважающий своих коллег и учеников и их родителей....
Родион
Для простоктото: А ещё есть директор-демагог, так и не понявший о чём и о ком идёт речь в статье.
Віктор
... вот в этом и все отношение к директорам...директор-ласкаве телятко, базарний торгаш директор-"підкаблучник" директор-блондинка за кермом ... а есть директор просто не хам- уважающий все комменты ...даже тех кто все статьи понимает - их философию- авторов -содержание - направление- иногда просто заказные ...
Коментувати
Gluschuk Wladimir
Якщо ми рухаємось до певного ідеалу, то розвиваючи характеристики і визначення Віктора Громового, потрібно додати, що директор школи повинен бути на мою точку зору - "невидимкою" і не затуляти власною персоною навіть з господарськими, бюрократичними, науковими чи політичними досягненнями головного діяча школи - вчителя. Тільки самодостатня система, яка налаштована на ефективну роботу в не залежності від імені керівника, саме той ідеал до якого потрібно йти. До речі, ця проблема, дуже яскраво прослідковуеться у вищій освіті. Хтось знає, наприклад, ректорів Гарварда чи Оксфорда, але там працюють краща світова професура і навпаки, в Україні - "поющие ректора", ректори політики у всех на слуху, а те, що дипломи цих вузів не варті і паперу на яких вони надруковані нікого не турбує.
Елена
Для Gluschuk Wladimir: Полностью согласна, когда директор выдающаяся личность то хорошо, но было бы лучше когда школа славилась классными учителями, а не только "звездой" директором и эти учителя повторяя Громового - состояли бы из молодих, енергійних, сміливих, у чомусь жорстоких і безапеляційних «вискочок», ерудованих і насмішкуватих, далеких як від альтруїзму, так і від меркантильності. Людей, які не бояться говорити правду у вічі «високому начальству», (в том числе и директору) які не вміють гнути спину, живуть весело, жадібно, розумно і, всупереч обставинам, радісно.
Zinger
Згоден з вами п.Елено!
можливо
Для Елена: Добавлю - рабоают ЛИШЬ на зарплату, НЕ подрабатывают,НЕ имеют иного дела, кроме школы. Все остальные - НЕ учителя. Все остальные - УРОКОДАТЕЛИ. ТАКИМ детей давать преступно
Коментувати
простоктото
Почему все о директоре - в черных цветах?Такая сегодня волна?Директор это тоже человек .Учитель.Знаю многих своих коллег директоров - адекватных людей.Не нужно всем вешать ярлыки!!!ИЗМЕНИТЕ СИСТЕМУ!!В ней же изменятся и люди - директора учителя.
сільський директор
Не знаю, кому із дописувачів від мого повідомлення стане легше, але я ВЖЕ НЕ сільський директор ось уже 4 місяці після 11 років директорського стажу, слава Богу. Пішла добровільно, на антимайдан нікого не виводила, дозволяла своїм учителям їздити на районні мітинги профспілки за права учителів, на 80% поміняла матеріальну базу, школа постійно була 4-5-ю серед 24-х у районі. Але...Набридло постійно за когось відповідати, писати кучу паперів, з року в рік ремонтувати школу, не чіпаючи батьків, так, "вибивала" кошти у сільській раді, у спонсорів, у депутатів, у місцевих ТОВ. А потім зупинилася і подумала: у мене одна сім*я, одне здоров*я, діти виросли і кажуть, що я і онуків бачити не буду, як і їх рідко бачила, бо на роботу на 8, а з роботи о 18 не раніше. Зараз маю 23 години тижневого навантаження, працюю в своє задоволення, отримую на 1000 гривень менше, але і проблем на 1000 менше, журнали, зошити, поурочні готую в школі і додому приходжу як нормальна задоволена життям людина.
простоктото
Для сільський директор: полностью Вас поддерживаю.Вам повезло - было место работы- часы.Успехов.
сільський директор
Дякую! І Вам успіхів!
Коментувати
Illya Olefir
Без образ - сам пан Громовий: п.4 плюс "священна корова". Може помиляюся, але за публікаціями саме так і є.
lira
Робота директора школи надзвичайно важка, якщо людина совісна і реально старається працювати. Зібрати гроші з батьків, зробити ремонти, поремонтувати автобус, навести лад з мажорами і т.д. і т.п. Загробити здоровя можна буже швидко. Кожного року якийсь директор району як не з інфарктом, то з інсультом. Але спробуйте хоч когось посунути з посади. Добровільно ніхто не ступиться. Керують, доки ноги по світу носять, бо "я" начальство.
Олена
Погоджуюсь повністю з дописувачем Совесть. Більшість нинішних директорів думає не про новації у навчально - виховному процесі, не про фаховість вчителя, не про злиденну вчительску зарплату - більшість директорів готові слугувати будь - кому ( хоч чортові в пеклі) аби залишитися при посаді.Бо в умовах повального безробіття ( особливо на селі)це єдина можливість виживати. Тому вони лояльні до влади, безхребетні, аморфні - але під час виборів будуть активно пропагувати ідеї партії влади. Томй таких і тримають, вони вигідні! Лише діти зайві в таких школах.
совесть
Є одна спільна для всіх директорів шкіл риса, про яку пан Громовий замовчує. Лояльність до БУДЬ-ЯКОЇ ВЛАДИ (де ті директори шкіл, що звільнилися зі своїх посад добровільно після революції гідності? вони ж за вказівкою виводили на антимайдани вчителів! Чому сьогодні не волають про бідність вчительства?), ПРИСТОСУВАННЯ й Безпринципність, що прикривається "філософським" поглядом на життя, діяльністю за ради дітей! Це люди, які ВМІЮТЬ СЛУЖИТИ бУДЬ-ЯКІЙ ВЛАДІ, ПЛАТИТИ вгору ЗА СВОЮ ПОСАДУ й собі влаштовувати безбідне життя. Придивіться до них уважніше... А інші там не затримуються...
Микола
Для совесть: Я ВЗАГАЛІ НЕ розумію при чому тут пристосування до будь.якої влади?? Є просто обов’язки,посадова інструкція, ВИКОНУЙ! Школа поза політикою. А кожен бачить так,. як може і хоче.
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!