Osvita.ua Блоги Катерина Спітковська: я люблю свою роботу
Катерина Спітковська: я люблю свою роботу

Нас, вчителів — фанатів своєї справи, не мало, нас багато, але ми мовчимо і нас не помічають

Катерина Спітковська: я люблю свою роботу

Автор: Катерина Спітковська, учитель.

Сон? Якою має бути сучасна освіта? Якою повинна бути реформа? Звідки слід починати зміни: з верхів чи на місцях? Підручники! Вчителі! Батьки! Інноваційні методи! Схоплююсь!!

Прокидаюсь серед ночі з чітким усвідомленням того, що настав кінець! Чи мені, чи комусь, чи чомусь... Не знаю, але кінець! Край! Так далі бути не може!

Хто я така ? Звичайний вчитель звичайної школи.

Завтра атестація .Відповідальний виступ перед атестаційною комісією – сказали підготувати декілька слайдів –зроблено! Хіба це проблема? Я працюю чесно: кожного дня з радістю біжу на роботу, проводжу там цілий день, захоплена проблемами учнів, подачею нового маеріалу, перевіркою зошитів, якщо «пощастить», то ще й нарада якась підмахнеться, але мені це не важко пережити. Затримуюсь до самого пізнього вечора. Ні, ви не подумайте, що мене хтось змушує сидіти у школі, або мене ніхто не чекає вдома – просто я ЛЮБЛЮ свою роботу.

Сьогодні я прйшла додому як завжди – пізно: в школі завжди знайдеться заняття. Хатні справи, зошити, діти, конспекти уроків –так і пройшов бурхливий вечір. А тут подзвонила колега та й розповіла про негативні відгуки про нашу школу,які вона прочитала на сайті, про те, що в школі працюють «злі баби», про те, що всі вчителі байдужі до дітей... А як же я? А як же ті, хто кожного дня, так само як і я, чесно працює. Активні, креативні, талановиті, професійні – так, я думала, нас можна назвати! А нас не помічають!? Ми що, не помітні? АУ!? Діти біжать до нас на уроки, жваво спілкуються, ми із запалом дивимось в очі один одному, знаходимо час для батьків, а нас не помічають? Невже нас так мало і ми так мало робимо?

І от зараз, прокинувшись серед ночі, дивлячись у стелю, я точно розумію, що, нас, фанатів, не мало, нас багато, але ми мовчимо. Ми не маємо свого обличчя, тому нас не запам’ятовують, не помічають. Ми ховаємо свою працю за стінами класу або школи, подекуди навіть не спілкуючись між собою.

Завтра я отримаю вищу категорію, і Мар’я Іванівна вкотре підтвердить вищу категорію, ще й зі званням, тому що вона вже тричі її підтверджує, але ж вся школа знає, що вона вже давно, крім як за підручником, ні за чим не працює. А ще Ірина Олегівна нарешті випросила собі вищу, але ж всі знають, що в неї давно друга робота, а до школи їй байдуже.

Може, то про них у відгуках написали? Але ж все одно їх помічають! Вони видні, тому що намозолили всім очі і душі...

...Засинаю...сниться мені обличчя освіти, але я не бачу, якого воно віку, з якими очима, чи посміхається – нічого, щось розмите. Вирішую твердо, що маю брати крейду і малювати.

Я намалюю його таким, щоб його всі помічали, щоб про нього говорили, щоб йому вірили.

Я намалюю його…

Оригінал

Освіта.ua
23.02.2016


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Zinger
Для К.Спітковської. Малюй моє сонечко, малюй, поки малюється. Крейдою правда, бо на інтерактивні дошки у держави ще довго не буде грошей. І живи тими картинками якнайдовше, бо наше життя - це суцільна ілюзія, яку кожен малює собі як може. А як станеш Мар’яною Іванівною почнеш малювати інші картинки, біль у душі, серці та суглобах (особливо вночі) навіє тобі такі картинки, що не захочеш про них згадувати взагалі. Отак і пролетить усе твоє життя - у снах,щоденних клопотах, нестатках та суєті. А тоді настане день, коли ти мимоволі запитєш себе: а чого я жила на цьому світі, чого прийшла сюди? - і оглянешся. Дай тобі боже побачити багато такого, щоб тобі хотілося жити далі !
Я
Я училась в этой школе, я помню всех учителей, их голоса, улыбки, поступки. Могу сказать так: только 5 учителя мне запомнились так, что хочется их просто обнять и сказать от имени моего внутреннего ребенка СПАСИБО: Людмила Вячеславовна, Татьяна (по-моему, Валерьевна, фамилия вроде Филатова, Учитель физики, лет 10 тому), Учитель Истории, даже имени не вспомню, старенький был, лысый, лет 15 тому преподавал, Ольга Николаевна (заруб.лит) и Зоя Игнатьевна. Если учителя считают, что важно дать больше материала – очень ошибаются. Мне, вот, правда, никак не помогли тангенсы и знание, чему равен заряд ядра Брома. Но мне важно было видеть и впитывать, КАК ко мне относились учителя в разных ситуациях. Кто имел любимчиков, а для кого все дети были равны. Кто мог унизить пред всем классом, а кто оставался после уроков и объяснял, почему поезд двигается именно с такой скоростью, подбадривал и верил в тебя. Вот что важно, эх…
Я
Так вот, я выделила этих Учителей потому, что для них все дети были равны, и не одинаково безразличны, а одинаково любимы. Вы – прекрасный преподаватель, я бы даже сказала лучший в умении хорошо объяснить, интересно и качественно. Но, к сожалению, Катерина, у Вас были любимчики, и это Вы отображали это и в процессе обучения и персонально в отношении к детям. Благо, я не входила в их число, и это позволило мне понять, что так поступать с детьми недопустимо, потому что это больно и непонятно детской душе. Попробуйте объяснить ребенку, который готов к безусловной любви, почему его не любят так, как соседа по парте, чьи родители со всеми учителями в очень хороших ладах? А особенно для девочек это страшно. Возможно, поэтому такие отзывы у детей, которые, став чуть старше, понимают, что некоторые психологические травмы были подарены учителями в довесок к знаниям. Учителями, которые показывали, что любят не просто так, а за лесть и прочие вещи, которые разделяли на своих и чужих.
Я
Были, конечно, и те, кто даже предмет свой знал плохо и просто читал урок с книги. Жаль, что это была, в том числе, история в старших классах (привет Татьяне) и полностью отсутствовало желание учить этот предмет. Я не была ни отличницей, ни двоечницей-троечницей, но я точно помню разное отношение учителей к тем, на задних партах. Как правило, это были дети, у которых сложные отношения с родителями – или отсутствие внимания или неуважительные отношения к детям. Конечно, когда дома говорят «ты дурак» - ребенок ничего и не учит, зачем? Ему и так уже сказали, кто он есть. Приходит в школу, без мотивации и униженный, ему еще и там скажут «бестолочь!». Все, ребенок травмирован. Помогайте тем, кто на задних партах, верьте в них и подбадривайте, у отличников и так есть те, кто в них верит, а вы, в большей мере, нужны другим. Я пишу это не для того, что б обидеть учителей, просто, возможно, читающие это учителя поймут, что на самом деле важно для нас. Просто будьте ко всем равны.
Zinger
А ведь Вы говорите всего дишь о человечности, а мы жили и живем в обществе, где человек человеку друг, товарищ и ВОЛК. И это огромная проблема упадка морали в современном мире. На первом месте деньги, блат, личное благоговение, позволяющее безсовестно грабить друг друга. Византийское мышление никуда не ушло, оно как грипп возвращается пероидически в наше сознание и губит все новые и новые души. А знаете почему? Потому что жить по совести труднее, а мы стремимся к легкости, труд перестал быть смыслом жизни человека, ведь вокруг столько прекрасных примеров легкой жизни. А почему бы и нам не попробовать? Ведь жизнь то одна!!!! Так и травим друг друга, как долго еще?
Коментувати
ЮЛІЯ
Дякую, вчора з дітьми зробили міні грядочки та посадили розсаду, які вони розбeруть готовою вирощeною самостійно, зараз шукаю на олх інкубатор щоб показати курча з яйця, а зі старшими вeду розмови та намагаюся влізти в зону довіри, щоби батьки спали спокійно, бо я сьогодні відмовила дитину робити поганий вчинок та нeбeзпeчний. Спіть спокійно, бо ми, ФАНАТИКИ, поруч.
Катя
Я не учитель,але насправдi шкода теперiшнiх учителiв. Рекомендую подивитись фiльм "Последний урок’.У нас таке саме? Майже.
ирина олеговна
Вот умница-девочка! Работу свою любит и на коллег стучать не забывает
Mary
Для ирина олеговна: 100%
Катерина Спітковська
Для "ирини олеговни" +Mary: мені дуже шкода, що ви розгледіли швидше за все себе в цих образах, тому і пишете про "стучать". Боїтеся, що і інші вас впізнають?Ви знаєте в нас в державі є велика проблема: якщо людина краде, це нічого-всі крадуть, а якщо хтось виявив цей факт, то він "настучав" .Так і в освіті: одні працюють, а інші створюють вигляд, що працюють, ще й прицьому дітей калічать. Хто ж може поставити під сумнів професіоналізм таких "професіоналів". Дістали!
Одесситка
Для Катерина Спітковська: Те, кто делают вид, что работают, поверьте, регулярно платят руководству школы часть своей зарплаты.)
Коментувати
Тетяна
Повністю погоджуюсь, пані Катерино!. Чому я вчитель?Школа-це моє життя,яке не стоїть на місці. Тут усе вирує,кипить,крутиться-якщо, звичайно,докласти певні зусилля. Очі,що горять,здивовані й захоплені вигуки,радісні посмішки,зосереджений погляд. Це все так мені подобається! Хочеться це все бачити й чути якомога частіше, і стараєшся,шукаєш,щось придумуєш… Бувають розчарування,не сперечаюся. Але що це за життя без труднощів,без проблем? Чому я вчитель?Неможливо дати на це питання однозначної відповіді. Але я точно знаю-ніким іншим я не стала б працювати! Завтра буде новий шкільний день,і ось уже завтра в класі на мене знову дивитимуться очі моїх дітлахів. Чому я вчитель?Я просто люблю свою роботу. Адже мене підтримує найбільша сила-серця моїх учнів.
Ольга
ДЯКУЮ!! ЗГОДНА!! Я щаслива,я люблю свою роботу,люблю дітей!!! Я навчилася не ображатися на учнів,зате ,що не вивчили урок.Дайте вчителю опанувати той об’єм навчального м атеріалу з 4-5 предметів.Впевнена НЕ ВИВЧИТЬ! НЕ МОЖЛИВО!Я навчилася не ображатися на дітей за порушення дисципліни,ЗГАДАЙТЕ як ми ведемо себе на всяких зібраннях:семінарах,курсах? І тому до дітей я ставлюсь з розумінням. Не їх вина. І переважна більшість вчителів чесно і добросовісно виконує свою роботу.Ми хочемо визнання від суспільства,а самі (не всі) "не етично",говоримо про колег,батьків,про адміністрацію.Забуваючи про правило бумеранга,що все повертається,З якою силою кидаєш м’яч,з такою він повертається до тебе.І тому тільки ВСЕВИШНІЙ нам суддя. Як говорила моя бабуся,розумний не скаже ,а дурному "простітєльно" ТО чому ми повинні ЗВЕРТАТИ УВАГУ на всяку нісенітницю!!??
Тетяна
Багаторічні спостереження за знайомими і не знайомими людьми, за тим як і про що вони спілкуються, навели мене на думку, що не тому нас не помічають, що ми мовчимо. Можемо навіть волати, але все одно нічого не зміниться. Це ментальність не дозволяє пересічному українцеві бачити хороше. Зазвичай бачиться і обговорюється лише погане і те що приносить страждання. І це не лише школи стосується.
Олена
Боже, як же влучно! Автор просто подивилася в душу кожного спавжнього учителя.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!