Osvita.ua Блоги Віктор Громовий: ми і вони: пошук винних
Віктор Громовий: ми і вони: пошук винних

Усі незадоволені всіма, але усіх усе влаштовує — прикра фантасмагорія сучасної освіти

Віктор Громовий: ми і вони: пошук винних

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України

Упродовж останніх десяти років під час своїх майстер-класів з менеджменту інновацій постійно стикаюсь із цікавим феноменом перекладання відповідальності. Якщо я спілкуюсь із вчителями чи завучами шкіл, вони говорять: «Ми все це розуміємо і підтримуємо, але розкажіть це нашим директорам». У випадку, якщо я спілкуюсь із директорами, вони говорять те саме: «Ми готові до інноваційного розвитку школи, але ви повинні переконати наших начальників (завідуючих) управлінь освіти зняти бар'єри, які стоять на заваді прогресивним змінам». У аудиторії начальників районного чи міського рівня реакція була однаковісінькою: ми «за», але «гальмом» є обласне управління і МОН. Чиновники ж МОН переконували мене, що вони як ніхто інший щиро вболівають за долю нашої освіти, але що можна зробити з таким пасивним учительством, безініціативними директорами навчальних закладів, неадекватними начальниками місцевих управлінь освіти. Якщо ж йшлося про питання, пов'язані з фінансуванням освіти то, зазвичай, ми чуємо варіацію на тему: «поганому танцівникові» Мінфін заважає.

Мій висновок із аналізу ситуації з феноменом перекладання відповідальності є невтішним: ми звикли виправдовувати власну бездіяльність тим, що буцімто ми ніби і не проти, але «ВОНИ» не дають. Утім, неупереджений аналіз ситуації показує, що вони – це ми, але у керівних кріслах.

Таким чином, змушений констатувати, що протистояння «вони – ми» у більшості випадків є міфічним. Насправді ж діє принцип взаємної амністії: вони вибачають нам пасивність і патологічний консерватизм, а ми дивимось крізь пальці на їх некомпетентність, чванство, а іноді й відверту злодійкуватість.

Якщо б багатотисячна армія вчительства та двадцятитисячний директорський корпус справді складалися із внутрішньо вільних людей, навряд чи чиновництво спроможне було б зупинити їх ініціативу та загасити ентузіазм. У цьому випадку освітянське чиновництво змушене було б ставати іншим. А освітянські контори усіх рівнів від райвно до МОН потроху б відмовились від виконання ролі «великого брата» і натомість призвичаїлися б до нової ролі «великого спостерігача», який:

  • Усвідомлює необхідність дотримуватись принципу «не нашкодь» і на практиці прагне не заважати закладам освіти у їх намаганнях ставати кращими;
  • Уміє вимірювати «температуру реформ» (проводить соціологічні дослідження серед усіх учасників освітнього процесу, які виявляють реальну ситуацію в освіті);
  • Здійснив перехід від управління людьми до управління процесами (володіє мистецтвом координування процесів, намагається підсилювати внутрішні процеси, спрямовані на розвиток, тощо);
  • Виконує функції захисника прав і свобод усіх учасників освітнього процесу та, за необхідності, роль арбітра, експерта, великого поціновувача талантів тощо.

Красиво зіграти у футбол можуть лише футболісти, а тренери чи судді мають залишатися малопомітними. Якщо ж, наприклад, суддя своєю некомпетентністю псує красивий матч завжди є кому відразу ж публічно вигукнути: суддю на мило! А після матчу є кому дати професійну оцінку його діям.

У новому тисячолітті немає особливого значення, хто опинився у кріслі міністра чи який підручник прислали з МОН. За зачиненими дверима класу кожен вчитель є творцем освітньої політики. А кожен учень може легко заповнити прогалини наших недосконалих паперових підручників, занурившись у море інформації всесвітньої павутини.

Утім уже стало дурною звичкою нарікати на МОН чи місцеві освітянські «контори» замість того, щоб самому «тягти плуга». Це стає своєрідним виправданням власної бездіяльності. Звісно, легше гучно критикувати бюрократичні установи (їх справді є за що критикувати!), аніж тихо робити свою роботу.

Ми живемо у пострадянській реальності, для якої характерно лаяти тих, хто «зверху» (робимо ми це переважно на кухні). А з іншого боку, у нас більшість ректорів ВНЗ публічно підтримають будь-якого міністра освіти. Абсолютна більшість керівників шкіл підтримають будь-якого начальника місцевого управління освіти, навіть у випадку, якщо на цій посаді опиниться зовсім випадкова і явна непродвинута персона. Вчителі ж, зазвичай, підтримають будь-якого директора, який би їх не чіпав і «давав можливість спокійно працювати». Більшості ж учнів і батьків усе одно, який учитель, тільки б він ставив високі оцінки й особливо не «діставав».

Тож, є така собі фантасмагорія: усі незадоволені всіма, але усіх усе влаштовує. Щоправда, час від часу чую відгуки про те чи інше призначення, на кшталт «вона не тільки не знає куди йти, вона навіть не розуміє, де вона стоїть». Про таку ситуацію ще Сенека Старший казав: «Для людини, яка не знає, до якої гавані вона направляє корабель – жоден вітер не буде попутним».

Дуайт Ейзенхауер любив повторювати, що лозунгом справжньої демократії є фраза: «Дайте нам це зробити».

Підсумовуючи сказане доводиться констатувати, що є лише два варіанти проведення радикальних змін в українській освіті – фантастичний і реалістичний. Перший варіант це, якщо ми всі кожен на своєму рівні прагнутимемо не перекладати відповідальність один на одного, а почнемо діяти за принципом, сформульованим ще Теодором Рузвельтом: «Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». Це, звісно, фантастичний варіант. Реалістичним варіант буде у випадку, якщо до нас прилетять марсіани і за нас усе зроблять.

Оригінал

Освіта.ua
10.02.2016


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
лишень починається пошук винних,
відразу зупиняється будь-який рух.---------------------------------------------
Комп'ютерник
Приймаю і вірю словам Володимира. Маю 35 років стажу комп’ютерника і давно прийшов до висновку, що для дітей комп’ютер - саме велике зло. Тому своїх дітей і внуків обмежував у використанні як міг. Результати відмінні. Не сумніваюся, що настане час (вже незабаром), коли цей засіб приберуть зі школи. Негатив від його використання у навчанні значно переважає позитив.
Владимир
В продолжение, для тех кто сетует на слабую материальную базу, в мире функционируют очень дорогие школы, до 30 тысяч долларов обучения за год, где, по нашим меркам, до 9-го класса запрещено пользоваться ПК и другими гаджетами, в школе и дома. В качестве средств обучения в классе обычная доска и мел. И надо отметить, что результаты поражают.
Так та не так
Для Владимир: Але, згодьтеся, хімію, фізику, біологію краще вчити не з крейдою в руках , а з лабораторним обладнанням, реактивами, гербаріями, колекціями тощо. І під мікроскопом краще клітину розглянути дитині самій, особисто, ніж бачити її намальовану на дошці вчителем крейдою.
я почему-то думаю,
Для Так та не так: что в этих школах, в которых ЗАПРЕЩЕНО пользоваться гаджетами и ПК физику-химию-биологию дети изучают при помощи пальцев - рук - глаз и собственной головы. А учитель, при помощи мела и доски просто покажет непонятное всем, или при помощи ручки и листка бумаги - отдельному. Думаю и астрономию там начинают изучать не на бумаге, поскольку 30 тыщ долларов это просто позволяют. Да и - главное, чтобы РОДИТЕЛИ мотивированы были в КРЕПКИХ ЗНАНИЯХ ребёнка, а не в приятно-полном желудке и страхе от нагрузок на его неокрепший ум.Который,в принципе,и не окрепнет при подходе:"Ой, низкий балл поставили за помарки в тетради"
Владимир
Для я почему-то думаю,: Вы плохо знаете богатых людей, новые русские и украинцы не в счет. Если бы родители сомневались в эффективности такой школы, они не платили бы такие деньги. И не надо преувеличивать значение лабораторий физики и химии в школе. Введение кабинетной системы в школе, кардинально не повлияло на уровень знаний школьников, а ,простите,геморроя школе прибавило.
Коментувати
Владимир
Канцлер Отто Бисмарк говорил, что изнуряет не работа, а ответственность. Увы, ответственность сфера образования потеряла еще в брежневсие времена. А в независимой Украине начался разгул безответственности. Пришли не организаторы, а менеджеры, которые меняются вместе с выборами в парламент. Поэтому каждый менеджер спешит не упустить свой шанс за эти пять лет, а дальше хоть потоп. А, что рядовой учитель? А ничего сначала все по совести и науке, а дальше не получатся. Учителя заставляют ставить высокие оценки крутым ученикам, заниматься поборами, писать глупые бумаги и липовые отчеты. Главным показателем работы школы стал процент поступивших учеников в ВУЗы. Но сейчас в ВУЗ не может поступить только совсем бедный или не желающий. А то, что ученики, в большинстве своем, функционально безграмотны никого не волнует.
со всем соглашаюсь, а с этим -
Для Владимир: "ответственность сфера образования потеряла еще в брежневсие времена." - НЕТ
Коментувати
Леонідович
Самі «тягнем плуги», а сусіди вже замість коней використовують трактори. А плуги (програми) у нас тупі, важко тянути, тим більше самим, без коней (підручників) та тракторів (матеріального забепечення). Тому й результат такий.
Родион
Якась демагогічна мудруватість освітянського експерта. Як можна порівнювати відповідальність чиновника і вчителя? Управлінська вертикаль перетворилася в корупційну піраміду, де зверху ідуть придуркуваті розпорядження, які вчитель зобов’язаний виконувати при всій їх абсурдності. А вгору йде бабло: що-що а заробляти гроші "освітянські менеджери" добре навчились. Всіх це влаштовує? Так! Всі інші вилітають з піраміди дуже просто. І не треба тут співати " О безумстве храбрых".
Олекса Позняк
Никто не виноват.Мир дружба жвачка. Витя, когда я в бюрократическом СССР приехал устраиваться на работу в районо - там было 5 работников включая бухгалтера и кассира.Зав, зам, инспектор И ВСЁ!!!!!!Занимали 3-х комнатную квартиру. Сейчас 50 человек занимают детский садик -ограбив киевских детей.И эта орава гоняет кофе пока учитель пашет как вол.А воруют как? Это же песня.Получают школы новое оборудование.Две дощечки-10000 гривен!!!!!!!Какие реформы нужны этим уркам из районо?
Ми, Микола ІІ
Для Олекса Позняк: Мабуть по собі всіх міряєте, бо не знаєте, що може бути інакше.
Коментувати
Василь
Вихід дуже простий відмінити всі управління освіти, як в цивілізованих країнах, і тоді вчителі звпрацюють!
Nata VN
Іменно
Коментувати
Олена
Щоб знайти необхідну інформацію необхідний час,і відшукати в морі інформації необхідну теж потрібен час і вміння.Переважна кількість вчителів і так "Робе, що може, з тим, що має, там, де є»Поки що іншого варіанту не має.
Олена
" кожен учень може легко заповнити прогалини наших недосконалих паперових підручників, занурившись у море інформації всесвітньої павутини."--п.Громовий,спустіться з небес на землю.Лише 1-2 % мжуть заповнити ці прогалини.Решта будуть грати в "танчики" і т.к.інше .І щоб знайти необхідну інформа
анна
молодець! Погоджуюсь на 100%. Мало хто з учасників навчально-виховного процесу хоче реальних змін. Але все-таки риба гниє з голови!
Nata VN
Точно, згори повинні генерувати все прогресивне і спускати донизу, надія тільки на Міносвіти і таких як Громовий
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!