Osvita.ua Блоги Віктор Громовий: агресія в освітній вертикалі
Віктор Громовий: агресія в освітній вертикалі

Бюрократична вертикаль в освіті – це організована регулярна інституційна агресія проти тих, хто тут працює

Віктор Громовий: агресія в освітній вертикалі

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Освіта: агресія по вертикалі, агресія по горизонталі.

Бюрократична вертикаль в освіті – це організована система регулярної інституційної агресії проти тих, хто тут працює. Вона має різноманітні форми, є досить масштабною (охоплює велику кількість сфер і процесів) і проникає досить глибоко.

Для довідки: Агресія (лат. aggressio — нападати) інституційна (лат. institutum — установа) — агресія, що ініціюється і/або заохочується соціальними інститутами.

За допомогою наказів, інструкцій, усних «вказівок» усіх учасників освітнього процесу систематично і постійно змушують робити різноманітні дії, які б вони не робили добровільно або робили б їх по-іншому. Звісно, така інституційна агресія прикривається «благими намірами»: потім ще і подякують, що ми змусили брати участь у олімпіадах, ми ж забезпечуємо святкування Дня Перемоги тощо.

Перш за все інституційна агресія здійснюється проти свободи педагогічної думки і дії. Вона сіє недовіру, заважає самоорганізації, налагодженню соціально-педагогічної координації, гармонізації взаємодії усіх учасників освітнього процесу.

Агресія («наїзд» у формі перевірки, збір «данини» зі шкіл як спосіб уникнути наїзду, словесна агресія у вигляді прочуханки на усіляких нарадах тощо) стала загальноприйнятою формою взаємодії між управлінням освіти та школою.

Інституційна агресія також спрямовується на підтримку статус-кво (атакують у першу чергу тих, хто «висовується»). Тож, по суті вона є засобом збереження привілеїв і особливого статусу певних груп і окремих осіб (всюди в освіті є свої «священні корови» і свої «ізгої»).

У системі освіти агресія йде постійним потоком зверху вниз: МОНовські чиновники пресують обласний рівень, ті спускають негативні імпульси на рівень нижче, міське чи районне освітянське начальство псує настрій директорові школи, директор вчителеві, вчитель зривається на восьмикласника, а той відважує на перерві стусана першокласникові. Тобто все відбувається за схемою, описаною ще в поемі Тараса Шевченка «Сон» — «та меншого в пузо»!

Особливо хочу підкреслити, що інституційна агресія — це не «системний збій», не відхилення від норми, це іманентна (внутрішньо притаманна) риса освітньої вертикалі.

Інституційна агресія — була ядром компартійної системи управління всіма сферами життя, але тільки в освіті вона збереглась у недоторканному вигляді.

Звісно, поняття «агресія» вживається надзвичайно широко, його пов'язують і з негативними емоціями, і з негативними мотивами, і з негативними установками, і з руйнівними діями. Наприклад, у людей, які сидять на верхніх щаблях вертикалі, є купа негативних установок, які лежать в основі однієї із форм агресії, замаскованої під «контроль» (упередження щодо спроможності директорів шкіл самостійно організовувати навчальний процес, упередження щодо можливостей вчителів самостійно створювати власні навчальні програми тощо).

Агресія по вертикалі перенаправляється і на горизонталь. Наприклад, директорові школи часто доводиться ставати провідником агресії зверху і поширювати її на всі боки. Як наслідок, у наших школах створюється неймовірно насичене «кислотне середовище» А потім ми дивуємось: чому навколо так багато агресії, злості, роздратування?!

У вертикально організованому соціумі перекриті практично всі вироблені людством мирні способи відстоювання своїх кордонів і прав. Ми не можемо домогтися зняття з посади винного у порушенні наших прав чиновника, у нас немає можливості перешкодити прийняттю рішень, які порушують наші права, ми не можемо відмовитись від участі у добровільно-примусових «заходах»...

Але ми відчуваємо стрес. Виникає агресія, яка, як пара, притиснута зверху кришкою, вимагає виходу, агресія як самоціль (емоційна агресія), яка загрожує перерости у фізичне насильство.

Звісно, можна спрямувати свою агресію і вгору, але у більшості випадків її спрямовують не туди вгору, звідки прийшов негативний імпульс (це неможливо або небезпечно), а кудись вгору, тобто ненавидять «начальство взагалі».

Як правило, обирається варіант: злитися не на всіх підряд. Особливо «приємно» зриватись на тих, хто не такий як всі, кому «більше всіх треба», «хто сильно вумний». Завжди знайдуться аргументи на користь того, що проявляти агресію по відношенню саме до таких людей добре і правильно. Завжди знайдуться «однодумці», тож можна буде «дружити проти» і заодно задовольняти своє почуття приналежності. Така гра в «свій-чужий» як спосіб перенаправлення агресії дуже популярна в багатьох навчальних закладах.

Парадокс у тому, що насправді в освітянському середовищі ми маємо справу не з надлишком, а з дефіцитом агресії. Мова йде про здорову агресію як здатність захистити себе. На жаль, багаторічна звичка спускати свою енергію в «бічні русла» призводить до того, що в ситуаціях, коли нам потрібно відстояти свою гідність та професійну честь чи захистити учнів від відвертої сваволі, ми демонструємо своє безсилля і неспроможність хоч щось зробити.

Що робити для того, щоб наші навчальні заклади припинили бути одночасно територією безсилля і територією агресивної злоби?

Психологи радять, що варто перш за все, усвідомити, що ту чи іншу позицію ми займаємо не тільки тому, що нас туди загнали, а й за власним вибором.

Тож, перший крок: припинити самому «насолоджуватися» безсилою злобою.

Наступний крок: освоїти цивілізовані способи висловлювання своєї агресії за адресою. Тобто слід повернути собі здорову злість, здатність за себе постояти.

Зрештою, тільки так ми зможемо переробити вертикально збудоване освітянське співтовариство на громаду з більш цікавою і складною конфігурацією.

Оригінал

Освіта.ua
08.02.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Zinger
п.Громовий! Нічого нового у твердженні психологів, що агресія людині нічого корисного не приносить. Але для цього є у школі мудрий директор, який краще психолога має знати про ці вади людського буття і вчасно законними методами припиняти їх прояви. Агресивність - це початок психічного розладу людини, це Вам скаже будь-який лікар. А вчитель після 20 років праці( якщо він не флегматик від природи) професійно вигаряє і далі вже працює по інерції, втрачаючи контроль над своїми емоціями. Ось чому я пропоную, що вчитель має мати пенсію після 20 років праці, а тоді лише працювати за контрактом, якщо стан здоров*я дозволяє, і то на півставки. А наша ВР що зробила? І Ви хочете мати не агресивного вчителя?
zwaei
Для Zinger: Мудрых директоров единицы, ЗНО это показало, но многие про это забыли. У мудрого и результаты хорошие. Много таких знаете? Далее, смотря, что называть агрессией! Противоположное мнение и сразу крики от директора и свора приближенных набрасывается, тот в том же духе отвечает, но его называют агрессором, а не свору, спровоцировавшей агрессию. Контракт - это рабство от рабовладельца, работодателя. В гос. учреждении директор не имеет Право быть работодателем! Только Государство. Имеющий по 2-3 диплома директор и необразованный - это разрушитель системы ценностей Страны. Не задумывались?
Zinger
И Ваша мысль имеет право на жизнь, но государство - это не эфир, это конкретный человек, которому оно делегирует свои права. А значит от руководителя нам не отказаться, а вот каким он будет уже зависити от людей, образовательной политики государства, справедливой оплаты труда, при которой директор не вынужден бы унижаться до поборов с учителей, подачек от родителей,откатов за ремонт здания и т.д. и т.п.!
Коментувати
gorizont
Беда только в том, агрессия ГОРИЗОНТАЛИ - на много страшней, ведь "ребенок учиться тому, что видит у себя в дому(школе - также)" - Макаренко. Отменило МОН многие отчеты, но ... админ школы продолжает упорствовать, требует, давит учителя. От клас. руководителей требует Паспорт класса, на педсовете спросила: на каком основании? Ответ завуча, что "мы это решили (давненько, никто и не помнит и не верит, что так было) на педсовете. Замотать учителя, прогнуться под чиновницу - цель этих "добрых" бабушек. Молодых жаль, сидят молча, боятся слово сказать. Выход вижу, нужно убрать РОНО в городах, есть же ИУУ, ГОРОНО. Чем "меньше мелких кучек, тем меньше и кумовства, коррупции". / Не хотела писать, но детей жалко, молодых учителей, имеют семьи/
Zinger
Для gorizont: Проситие меня, но паспорта классов требуен не ГОРОно, а ваш пришибленый директор. Если бы у него было больше ума он бы сразу понял, что этот паспорт ничего не рашает, банальная показуха и складирование бумажных доказательств его большой работы, сделанной нашими руками.
gorizont
Для Zinger: Так и я о том же. Сделала замечание, но в ответ "мы так решили когда-то на педсовете". Бардак натуральный в школе, авторитаризм, самодурство.
Коментувати
Олена
Якщо розумна адміністрація .то вона не розповсюджує агресію на всі сторони.Розумний вдміністратор завжди знайде потрібні слова. щоб створити в школі сприятливе освітнє середовище ,нормальний психологічний клімат,але, зрозуміло , це залежить від рівня психолого-педагогічної культури.Важливо навчити вчителя правильно сприймати інформацію і правильно відноситися до всього що нас оточує.
Светлана Иванова
Пропоную в усіх школах провести педради, зачитати цю статтю, проаналізувати, чесно сказати, як з у вашому колективі з інституційною агресією, пробачити один одному все зле і започаткувати нові відносини на засадах поваги, терпимості взаєморозуміння і взаємодопомоги. Такий собі майдан гідності.
Zinger
Для Светлана Иванова: Згоден з Вами на всі 100. Може хоч так у керівників заговорить совість!
Den
Якщо сказати це на педраді, де керівник систематично практикує цю інституційну агресію, то він спрямує її проти того, хто сказав. Ще й зробить усе для того, щоб швидко поширилась й горизонтальна агресія в сторону цього доповідача... Думаю, що його операція пройде успішно. Люди не люблять, коли викривають їхні слабкості...
Світлана
Прочитала всі "коменти", висновок - у всіх проблемах знову винна школа... але ж... моніторинг у цифро-графічно-текстовому вигляді не для директора... інформація про кожну категорію незахищених дітей в трьох екземплярах не для директора... звітність по кожному шкільному заходу, ініційованому далеко не завжди школою, у фото-тексто-цифровому виглядах також не для директора... мікрорайон не для директора... і так можна навести багато прикладів, дуже багато... і якими б не були доброзичливими умови роботи в шкільному колективі, "паперової" роботи меньше не стане не для вчителя, не для директора!!! я в це не вірю!... зміни будуть тільки тоді, коли у міністерстві позбавляться "кабінетів" з пташиного грипу тощо... скільки паперів!!! краще б підручники на цих "бумажках" надрукували... Ви отримали підручники для 7, 4 класів? Ми для сьомого - завтра, а для четвертого ще немає! шість з половиною місяців пройшло! можна в електронному вигляді - забезпечте! навіщо впроваджувати програму без підручників для...
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!