Віктор Громовий: щасливе вчителювання

Який відсоток українських вчителів «дуже задоволені» роботою у школі в якій вони зараз працюють?

Віктор Громовий: щасливе вчителювання

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Набираємо пошук в  Google слова «Happy teaching»! Отримуємо результатів: приблизно 204 000 000 (за 0,45 сек.). 204  мільйонів джерел інформації англійською мовою про щасливе вчителювання! Набираємо пошук в  Google слова «Щасливе вчителювання». Отримуємо результатів: приблизно 3 440 (0,59 сек.). Всього-на-всього близько 3,5 тисяч…

Зазначу, що і цей скромний результат в основному є наслідком моїх публікацій.

Коментарі, як кажуть, зайві.

В Америці професія вчителю впевнено входить у десятку «найщасливіших професій». Це з'ясувало щорічне опитування "Загальний соціальний огляд" Центру вивчення національного думки при університеті Чикаго(NORC atthe University of Chicago).

Фахівці цього центру дійшли висновку, що найбільш щасливими є представники професій, діяльність яких полягає в турботі або захисті інших, а також дає можливість для творчості і винахідливості(священнослужителі, пожежники, фізіотерапевти, письменники, викладачі спецшкіл, учителі, митці, психологи,  агенти із продажу фінансових послуг, оператори інженерних систем).

На жаль, у мене немає можливості провести аналогічне загальнонаціональне дослідження в Україні. Довелось обмежитись експертним опитуванням трьох десятків своїх колег. Я попросив їх назвати відсоток вчителів, які «дуже задоволені» роботою у школі в якій вони зараз працюють. Переважна більшість відповідала запитанням на запитання: ти що знущаєшся? Лише дехто, добряче подумавши, міг зрештою сказати, що таких може бути максимум 10%. Тож, мої експерти стверджують, що «дуже задоволені» вчителі в українській школі практично відсутні(поодинокі виключення лише підтверджують правило).

Чи не найглибшою кризою учительства є криза  впевненості в собі…

Багатьом нашим колегам бракує позитивного мислення, тому вони запрограмовані на нещастя. Ще римський імператор Марк Аврелій відкрив просту істину: життя - це те, що ми про нього думаємо. Наші думки притягують в наше життя саме ті події, про які ми найчастіше думаємо.

Список учительських негараздів може бути довгим і нудним. Відчути себе нещасним дуже просто.Та  треба вчитисьвідчувати себе щасливим, кожного  ранку запрограмовуючи себе на  відмінний настрій.

Згадую чудовий виступ ізраїльського професора Айронвудського інституту Гьори Дромі, який мені пощастило почути в Єрусалимі завдяки програмі  МАШАВ  “Освітні системи: менеджмент і лідерство”.

«Якщо ви вмієте робити в школі все, але не любите дітей, не вмієте посміхатися, захоплюватися життям (О Боже, який сьогодні хороший день і які чудові діти!), будь ласка, знайдіть собі іншу роботу», — каже Гьора Дромі учителям.

 На його думку, головне для педагога:

  • навчитися відчувати красу життя,
  • навчитися творити любов,
  • навчитися посміхатись і мати «внутрішню усмішку».

«Чому я нещасливий у школі?» — це запитання, без вирішення якого не можна працювати в школі, бо якщо я вчитель чи директор і я нещасливий у школі, як я можу очікувати, що інші будуть щасливі поруч зі мною?!

«Якщо ви нещасливі в школі, будь ласка, пошукайте своє щастя в іншому місці», — закликає професор.

Мабуть, немає країни, де б усі вчителі були страшенно задоволені своєю роботою та зарплатою. Та є різні ступені незадоволення своїм становищем:

  • а) є країни, де вчителі усвідомлюють, що вони чогось варті, але хочуть більшого;
  • б) є країни, де вчителі відчувають, що вони “ніхто”, але все ще не втратили надію на кращу матеріальну оцінку своєї праці;
  • в) і є країни, де вони “більш, ніж ніхто,” і з огляду на це вже не сподіваються на краще, багато з них боїться, щоб не було гірше.

По суті на всіх рівнях (від рівня окремої школи і місцевого соціуму до загальнодержавного рівня) нам потрібно провести масштабну професійну реабілітацію вчителя. Саме з ініціювання цього процесу і можуть початись справжні освітні реформи в Україні.

Будь-яка професія з часом викликає певні професійні деформації особистості. Професія вчителя є однією із найбільш вразливих, адже, як уже зазначалось, цьому сприяють і характер роботи(тип «людина – людина»), і її зміст, існуюча престижність професії, індивідуально-психологічні особливості особи тощо. Тож, мова йде про необхідність профілактики можливих професійних деформацій(таких як консерватизм, авторитарність, агресивність, соціальне лицемірство тощо) і про застосування ефективних технологій їх подолання.

Один із простих, але ефективних підходів до проведення професійної реабілітації вчителя сформулював Барак Обама: нам слід навчитись усіляко підтримувати хороших вчителів і припинити виправдовувати поганих.

Шляхи здійснення професійної реабілітації вчителя на рівні окремої школи та на рівні місцевої освітньої системи району чи міста є загальновідомими:

  • 1. Діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання, альтернативних сценаріїв професійного та особистісного зростання.
  • 2. Профілактика професійної дезадаптації вчителя-початківця.
  • 3. Створення системи професійного та особистісного розвитку вчителя упродовж усього життя, зокрема і в частині підвищення рівня його соціально-психологічної компетентності(надання йому можливості оволодіти навичками саморозвитку емоційного інтелекту, самокорекції  можливих професійних деформацій).
  • 4. Прийняття ефективних програм просування вчителя, на кшталт програми «Кар'єра вчителя» тощо.

Американський вчений Ден Лорті називав професію учителя професією «в упаковці для яєць». Цим порівнянням він підкреслював і ізольованість учителя і високий рівень його особистої відповідальності за результати власної роботи.

Справді, переступивши поріг класу, вчитель лишається наодинці із проблемами і змушений самотужки вирішувати численні проблеми. Ден Лорті стверджує, що «професійна ізоляція вчителів обмежує доступ до нових ідей і кращих рішень, призводить до більшого насичення і накопичення стресу, не дає побачити і насолодитись успіхом,  робить можливим існування некомпетентності, завдає шкоди учням, колегам і самим вчителям. Ізоляція підтримує консерватизм та опір до інновацій...». Тож, ще один ефективний спосіб професійної реабілітації вчителя – подолання його ізольованості, розгерметизація школи.

На одній шальці терезів лежать професійне вигорання, педагогічна апатія, професійна деформація особистості педагога, професійна ізоляція вчителів, професійний догматизм і навіть професійна агресія…

На іншій - педагогічний оптимізм, професійна незаспокоєність, уміння бачити результати своєї праці в життєвих смислах і досягненнях своїх учнів, здатність до подиву, готовність щиро захоплюватися досягненнями учнів, колег, батьків…

Що з них зрештою переважить? Дуже хочеться, щоб зрештою переважило друге.

Хочеться вірити, що має перемогти професійна совість і  професійна гідність.

Оригінал

Освіта.ua
29.01.2016

Популярні блоги
О. Костюк: Польщі потрібні таланти, а Україні – ні? Система вищої освіти України приречена продукувати масовий освітній продукт, а не унікальний
І. Лікарчук: вчитися мають ті, хто хоче здобути освіту Повна загальна середня освіта повинна бути не обов’язковою, а загальнодоступною
Д. Ламза: ніхто не хоче йти в освіту або школа без учителів Від Кабінету Міністрів немає жодних дій щодо підвищення значимості професії вчителя
С. Колебошин: 3000 спартанців (задача про молодих вчителів) 3000 молодих вчителів на 15000 шкіл, що в середньому – 1 новий вчитель на 5 шкіл
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
разочарованная
шановний (в чистом виде фигура речи) вікторе найголовніше у вашій статті те з чого ви почали:"Зазначу, що і цей скромний результат в основному є наслідком моїх публікацій. Коментарі, як кажуть, зайві." але що ми маємо прослідкувавши ваші публікаціїї.ви розпочали з наступного 2.12.2015 Віктор Громовий: буде шкільний майдан,далі 27.12.2015 Віктор Громовий: система освіти виглядає неефективною,27.01.2016 В. Громовий: вчителювання vs вчителькуватість і нарешті 29.01.2016 Віктор Громовий: щасливе вчителювання. вам не соромно? питання риторичне. і ще,коли вчора під стінами міністерства лсвіти та верховною радою пікетували ваші колеги з профтехосвіти вас щось там ніхто не бачив. чи ви вважаєте,що дощ над вами не піде? наступний крок влади оптимізація шкіл.чи ваші замовні"друковані шедеври" є страховкою? ав и впевнені що вона спрацює? чи потім тишком-нишком святе репетиторсво,принесе свою копічину і все. відповіді не чекаю.якщо комусь не до вподоби,я як людина думаюча маю право на свою думку.вибачте за тавтологію
Для Олена:
Умница. А теперь ситуация.Вы-учитель обычной школы,без дополнительных БОЛЬШИХ средств,позволяющих нечто большее,чем,пусть 2000 тысячи в месяц.У Вас,пусть один, ребёнок.Муж?Муж тоже учитель.Примерно с той же зарплатой. ЗАрплату не платят(ну как в этом месяце-ведь в основной массе школ её ещё нет и будет,по слухам, февраля).ребёнок заболел.Пусть грипп.Это страшная болезнь, способная привести неизвестно куда.Необходимо КАЧЕСТВЕННОЕ питание в союзе с лечением. Вы идёте на уроки, а ребёнок остаётся дома. Напоминаю.Вы,вдвоём с мужем получили аванс.На двоих-2000 гривен.Ваше состояние счастья???00 А теперь согласитесь со мной в том, что в ДАННЫХ, в данных КОНКРЕТНЫХ условиях Вы-счастливый учитель. Согласилась??? Ой, а комуналка? комуналка как-то вылетела из виду. Часов сколько у обоих? Ну посчитайте, сколько может быть часов у учителей,проработавших пусть 10лет,чтобы иметь 2000 чистыми.То есть - о дополнительной работе разговор лишь ПОСЛЕ основной.
Наталія Павлучкович
Часто діагноз "вчителькуватості" і заважає бути учителю щасливим. І питання не тільки у винагороді за працю. Сама система освіти побудована на вишукуванні недоліків. Це формує мислення. Тільки відкриті і налаштовані на позитив особистості у цій парадоксально вибудованій системі відносин, де вчитель перевіряючий, контролюючий, а вже потім той, хто сприяє розвитку учня, той, хто помагатиме учню знайти своє покликання в житті, залишаються у позитиві, а тому - щасливі. У них інша система координат. Чомусь знати свій предмет викладання у школі - це важливо, а любити дітей - не обов’язково. А без любові, про яке щастя? Про оплату не говорю, тому що і при достойних виплатах все одно більшість вчителів при цих взаємовідносинах не буде щасливою: діти жахливі, а батьки, а програми... Нарікати завжди знайдеться на що.
Uljana Anzinger
вибачте, але бути щасливим, не маючи грошей в кишені, це бути вар’ятом, а не хорошим вчителем
УМНИЦА.
Для Uljana Anzinger: Это как доктор.Либо хороший. Либо берёт. Третий вариант- работает в частной клинике...
Коментувати
Олена
п.Громовий! Я не погоджуюся з Вами ,що вчитель заходить в клас і залишається один на один з проблемами.Коли вчитель заходить в клас він ,навпаки, позбувається всіх проблем, ти змушений сконцетруватися.І є тема уроку і клас .Всі негаразди зникають.І це не тільки моя думка. І тому я говорю ,що вчительська професія найпозитивніша попри все. ПРОСТО ТРЕБА НАВЧИТИСЯ БУТИ ЩАСЛИВИМ!!!Тут я погоджуюся з Вами.
Умница.
Для Олена: А теперь ситуация.Вы-учитель обычной школы,без дополнительных БОЛЬШИХ средств,позволяющих нечто большее,чем,пусть 2000 тысячи в месяц.У Вас,пусть один, ребёнок.Муж?Муж тоже учитель.Примерно с той же зарплатой. ЗАрплату не платят(ну как в этом месяце-ведь в основной массе школ её ещё нет и будет,по слухам, февраля).ребёнок заболел.Пусть грипп.Это страшная болезнь, способная привести неизвестно куда.Необходимо КАЧЕСТВЕННОЕ питание в союзе с лечением. Вы идёте на уроки, а ребёнок остаётся дома. Напоминаю.Вы,вдвоём с мужем получили аванс.На двоих-2000 гривен.Ваше состояние счастья???00 А теперь согласитесь со мной в том, что в ДАННЫХ, в данных КОНКРЕТНЫХ условиях Вы-счастливый учитель. Согласилась??? Ой, а комуналка? комуналка как-то вылетела из виду. Часов сколько у обоих? Ну посчитайте, сколько может быть часов у учителей,проработавших пусть 10лет,чтобы иметь 2000 чистыми.То есть - о дополнительной работе разговор лишь ПОСЛЕ основной.
Олена
Для Умница: Я з вами погодуюся.якщо не зводиш кінці з кінцями,то ,напевно, не можна бути щасливою.Але на уроці про це забуваєш,це точно.І щоб учитель працював з віддачею ,як вимагає держава,то потрібно створити умови ,щоб вчитель не думав .як прожити,де взяти гроші на лікування,харчування.ітд.і т.п Просто я працюю на півтори ставки ,вчительметодист,ще дві корови вдома,порає чоловік,а я дою,Зарплату за січень отримали в повному обсязі
Вы не способна подобного
Для Олена: ощутить, поскольку тот, кто ощущал хотя бы примерно подобное, тот, ТАК утверждать НЕ будет.ДАлее-если Вы работаете на полторы ставки, учитель-методист, две коровы,которые порает муж, то вы ТОЧНО ТАКОГО НЕ скажете.Имею знакомых с подобным стилем жизни - только некоторое время у них было ТРИ коровы. Измождённые люди, после уроков моментально бегущие домой помогать мужу, поскольку сено-буряки-огород НЕ позволяют отдаваться работе полностью.О каком чувстве счастья на уроке, когда дети НЕ желают РАБОТАТЬ, а именно это и рассказывают люди с показанным Вами стилем жизни. Дети,которые получают высокие баллы за хорошее поведение и работу на уроке,зная,что и так поставят. Именно Так что в Вашу уверенность я НЕ верю. Коллеги - тем более. А словоблудие, оно и в инете есть словоблудие.
Коментувати
Zinger
п.Громовий! Ви у своїх судженнях стали на шлях ідеалізму( одна з крайностей людського буття). Не забувайте, що 95% вчителів - це жінки, оці "слабкі" створіння, яких ми за це любимо.І ми чоловіки нічого не зробили, аби їм було легше. Ми їх гарно критикуємо, лаємо, вчителькуватими називаємо, але ніяк не захистили від тої експлуатації, яка притаманна тільки нашому суспільству. Окрім школи вчителька ще може мати сім*ю, дім, хворих батьків, кілька соток городу( або репетиторство) і чоловіка - трутня, голодного і часом злого. Щоб виконати усе, що вимагають інструкції МОНу потрібно працювати у школі по 12 годин. Скільки вчителів можуть собі таке позволити? Хіба чоловіки( за спиною у дружини) або ті, що прийняли целібат. Правильно пише Сергій Гога. Нас ігнорують, за нас вирішують, тому маємо те, що маємо, як казав наш пан Кравчук!
это тот кравчук,
Для Zinger: что родоначальник кравчучки? ))))))))))))))))))))))))))))))))))
Коментувати
Олекса Позняк
Ещё один учит учителей жить.Лучше помоги материально
gut
Никакой "изоляции" нет. Есть своя кагорта приближенных к админу в очереди за разрядами. Собираются, тусуются, обсуждают, накрывают столы при получении разряда. Все у них гут(немец.яз) и даже зер гут.
Сергей Гога
Недавно випадково натрапив на уривок передачі, де перший президент України Л.М.Кравчук нагадував ознаки різних політичних режимів. Про один з них - неомонархізм, він казав, щось на кшталт "це те, коли ти говориш, що хочеш, а на твої слова всім байдуже" Не знаю як вірно назвати сучасний політичний устрій нашої держави, деякі кажуть - демократія, проте ознаки того, що ми можемо казати і писати що завгодно і куди завгодно, проте "народна" влада нас продовжує здебільшого ігнорувати, - дуже поширені!
совесть
Вспомнился циничный лозунг на воротах нацистского концлагеря «Arbeit macht frei». "Труд вас делает свободными"... Извините, ДОСТАЛО! Пишете вы, господин Громовой, талантливо, но УЧИТЕЛЯ - не буддийские монахи! Как разбудить власть и заставить уважать эту профессию? ВОСПИТАННЫЕ, образованные люди, передающие знания новому поколению - это опора в любом государстве. Не их беда, что ГУМАНИЗМ, составляющая этой профессии, не позволяет с ВИЛАМИ отстаивать свои права! Хотя, на практике, в нашей стране, так и выходит - порядочный, ЧЕСТНЫЙ, образованный, воспитанный человек - значит НЕУДАЧНИК, ЛУЗЕР!
Голосzнароду
Для совесть: Когда компьютер умнее учителя, такому учителю сложно стать авторитетом в глазах детей.
ДА
Для Голосzнароду: во-первых компьютер НИКОГДА не будет умнее учителя. Во-вторых БЕЗ коллектива детей даже умному ребёнку значительно сложнее. Человек-существо социальное, а посему никогда никакой компьютер НЕ заменит живого общения.
это НЕ гуманизм,
Для совесть: это ВНУТРЕННИЙ СТРАХ,вложенный чиновниками, подстелявшим СЕБЕ-любимым соломку. А теперь-лдей,способных к сопротивлению вывезли в Сибирь,уничтожили в лагерях, расстреляли.Остались те,кто умел МОЛЧА ВЫЖИТЬ.ЭТИ люди способны были научить лишь выживать, а это значит-НЕ трепыхаться.Они этому и научили.Наученные ЭТИМИ людьми научили ВЫЖИВАТЬ других, в смысле:"хто мовчить, той трьох навчить".Появление наших олигархов - следствие той же политики выживания.В отличие от стремления ВЫЖИТЬ тех же японцев, которые и выжить то могли лишь вместе. Чем тяжелее окружение человека, тем рациональнее создаваемое им общество.Чтобы ВЫЖИТЬ и "метровым слоем покрыть планету".
Коментувати