Osvita.ua Блоги Віктор Громовий: «карго-культ» в українській освіті
Віктор Громовий: «карго-культ» в українській освіті

Школи повинні змагатись самі з собою, а не одна з одною, бігти наввипередки з «власною тінню»

Віктор Громовий: «карго-культ» в українській освіті

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Школи не повинні змагатися одна з одною, вони мають змагатись самі з собою, бігти наввипередки з «власною тінню». Я був директором гімназії в центрі міста, до якої дітей відбирали за конкурсом, ледь не 100 % наших батьків мали вищу освіту… Як могла зі мною змагатись школа в спальному районі Кіровограда? Звісно, за будь-яких зусиль педколективів моя гімназія була приречена бути на вершині рейтингу, а та школа в кінці. Але ж це не чесно!

За великим рахунком усі ці рейтинги є ознакою існування каргокульту в нашій освіті. Широко відомою є історія, яка відбулася після Другої світової війни на одному з островів Мікронезії. Під час війни там був американський аеродром, на який великі металеві птахи приносили різні вантажі(англ. cargo). Усілякими смаколиками американці ділились із тубільцями, але війна скінчилася, американці забралися звідти геть… Та через кілька років етнографічна експедиція знайшла аеродром у повному порядку: на злітній смузі стояли плетені з соломи літаки у реальну величину, в хижі радиста сидів дикун з кокосовими горіхами замість навушників, по плато марширували тубільці із намальованою формою. Тобто місцеві жителі запозичили формальні речі, думаючи, що таким чином зможуть задобрити чарівних залізних птахів і ті знову прилетять з вантажем.

На будь-якій нашій виставці(ярмарку) освітянських «досягнень» можна побачити чимало свідчень існування каргокульту в освіті. Практика використання методів рейтингування, тестування чи створення портфоліо на пострадянському просторі часто нагадує створення дикунами літаку із соломи. Саме педагогічним дикунством є рейтинг учнів у класі, складання якого порушує усі норми педагогічної етики, чи рейтинг школи, який визначається за абсолютно формальними показниками – кількістю переможців усіляких конкурсів, олімпіад, вчасністю подання звітності тощо. Педагогічним дикунством є і тестування майбутніх першокласників, яке попри заборону, все одно здійснюється, взагалі заходиться поза межами здорового глузду. По суті воно стало інструментом здійснення корупційної практики набору «потрібних» учнів і відсіву «небажаних».

Точно так і український інструментарій введення європейської системи навчання нічого спільного зі справжнім Болонським процесом не має, бо ми і в цьому випадку запозичуємо лише формальні атрибути.

Основна причина існування каргокульту в освіті наша - загальна схильність до імітаційної педагогіки, яка має глибоке коріння ще в радянських традиціях показухи, помножених на новітні прагнення до педагогічного гламуру.

Освітні реформи попєрєдніков теж проходили на основі цього "філософського підходу".

На останньому вчительському з'їзді пан Азаров поставив стратегічне завдання для української освіти - створення нормальних туалетів. Як це відбувалось на практиці, побачив в одному з райцентрів на Кіровоградщині. Після того, як там провів свій майстер-клас із сучасних педагогічних технологій, запитав: а де можна справити природні потреби? Директорка школи подивилась на мене пильним оком і відповіла запитанням на запитанням: Вікторе Володимировичу, ви ж не перевіряючий, ви ж свій? Кажу: свій! -То он там, за школою в "нужнику". - А якщо б був перевіряючим? -Ходімо покажу!

На другому поверсі, показує модерновий туалет з іспанськими кахлями, польською сантехнікою, турецьким милом, німецькими сушильниками для рук... На всю цю красу витратили з бюджету за тодішнім курсом більше 20 тис. дол. ... І все було б чудово, якби не одне "але". Води немає! В цьому селищі з водою біда... Централізоване водопостачання, як Ріо для Остапа Бендера, є "голубою" мрією. Тому до приходу перевіряльників, прибиральниця тьотя Дуся, з відра наливає воду в бачок унітазу і вони мають можливість його змити, мабуть, ще в якийсь бачок зверху теж наливають з відра воду, щоб вони могли помити руки... Увесь інший час туалет не діє. За рік з Кіровограда приїздили поважні "гості" лише раз, тож можна підрахувати "вартість" їх комфортного ходіння в цей туалет і відповідно "окупність" таких вкладень в освіту. З огляду на те, що туалет «по-європейськи» кілька років був основним маркером реформи освіти, головним завданням чиновників було прозвітувати про кількість облаштованих туалетів і «освоїти» виділені на ці потреби чималі кошти. Те, що у багатьох випадках, це були недіючі моделі, нікого не хвилювало. Тож, туалет-музей теж є символом карго-культу.

Оригінал

Освіта.ua
18.01.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Просто учитель
Здається, реформу треба починати: 1) з початкової школи. Саме в початковій школі, на мій погляд, дитину повинні навчити азам. Причому, не тільки читати і рахувати, а навчити дитину цілепокладанню, узагальненню інформації, пошукам головного, встановленню причинно-наслідкових зв’язків тощо. Акцент обов’язково повинен робитись на розвиток розумових здібностей. А це неможливо без вправ на логіку, критичне мислення. Треба вчити дитину вголос висловлювати свої думки та відстоювати свою точку зору. Не зайвими будуть завдання "вивчити напамять". З таким багажем дитині буде легше вчитися в середній школі. 2) дозволити школам брати на роботу спеціалістів без педагогічної освіти (фізиків, хіміків, філологів, математиків, біологів). До речі, така практика вже була. Педагог - це, по-перше, покликання, а вже потім - освіта. Одиниці хороших батьків або матерів мають педагогічну освіту. Ну а про дітей учителів і казати нема чого). 3) прибрати рейтингування шкіл за будь-якими показниками, окрім ЗНО.
Вікторія
Доки будуть керувати школами такі директори, які будуть догождати "високим гостям", а не турбуватися за якість умов праці вчителів та навчання учнів, доки й будуть в нас такі школи... Починайте з себе, друзі. Не можете боротися з системою - йдіть! Передайте керівництво тим, хто в душі та по совісті незалежний. А то директори в нас ну такі бідні! Вони не хочуть робити відкати - їх просто змушують! Хтось інший, але не вони!!! Соромно читати, пане Громовий! І на Ваших майстер-класах я була. Слухала два дні, які всі погані, один Ви цяця!
Про педагогіку як таку
Не моє. Л.М. Толстого. «Я о воспитании никогда не писал, потому что полагаю, что воспитание сводится к тому, чтобы самому жить хорошо, то есть самому двигаться, воспитываться, только этим люди влияют на других, воспитывают их. И тем более на детей, с которыми связаны. Быть правдивым и честным с детьми, не скрывая от них того, что происходит в душе, есть единственное воспитание. Педагогика же есть наука о том, каким образом, живя дурно, можно иметь хорошее влияние на детей, вроде того есть наша медицина – как, живя противно законам природы, все-таки быть здоровым. Науки хитрые и пустые, никогда не достигающие своей цели. Все трудности воспитания вытекают из того, что родители, не только не исправляя своих недостатков, но и оправдывая их в себе, хотят не видеть эти недостатки в детях».
Варто,щоб побачило БАГАТО читачів
ррр: "Наскільки я зрозуміла: річ не про Азарова, його прізвище було названо як один із прикладів імітації реформ. Давайте не будемо чіплятися до слів і визнаємо:багато з того, що ми робимо, є імітацією. Комп’ютерний клас є, але зачинений уже декілька років, показуємо тільки комісії у серпні, туалет з кабінками з дверцятами-теж для комісії, звіти про впровадження ІКТ(коли учитель для демонстрації уміння приносить на відкритий урок з дому ноутбук)-теж для галочки, 100% оволодіння ІКТ вчителями - фікція, особисто знайома з людьми, які бояться комп’ютера, істерія щодо повальної комп’ютеризації-взагалі чудо української педагогіки(бази немає, а звіти висмоктані з пальця -є). Одне справжнє - учні, нам дивитися їм в очі. Із реального-найчастіше дошка і крейда. Визнаймо це врешті-решт. І давайте все відбудовувати у міру сил, за рахунок держави, наскільки вистачить, і перестанемо ставити перед учительством завдання забезпечувати за рахунок батьків і свій матеріальний бік передових технологій!"
Zinger
Для Варто,щоб побачило БАГАТО читачів: Ви просто забрали усі слова з мого язика, дуже правдиво, так як воно є насправді. Справжню роботу педагога може роздивитися тільки дуже досвідчений вчитель, він, як правило, дуже толерантний і не категоричний. Я таких бачив і багато доброго у них навчився. Справжня педагогіка - вона без шуму та імітації, вона тиха і спокійна, впевнена і послідовна, а головне - вона доброзичлива і безкорислива, направлена на найбільшу цінність у нашому житті - дитину.
Варто,щоб побачило БАГАТО читачів
Для Zinger: Варто було писати.То ж не мої слова,то слова ppp.Якщо ви є одним цілим,то зрозуміло.Щод СПРАВЖНЬОЇ роботи вчителя,то її можна ПОБАЧИТИ лише через певний час.Чи можна її роздивитись сьогодні і зараз?Мені все ж думається,що як в будь-якій діяльності,так і в роботі з дітьми кожен з нас ЗНАХОДИТЬ тих,з ким йому комфортно працювати.Або створює їх біля себе і ДЛЯ себе.Як то позначиться на дітях відразу хіба можна сказати?Можна уявити,намітити,визначити... те,що повинно було б вийти.А от чи вийде саме те,що вчитель надумав,чи хоча б прибизно те,чи зовсім не те,що вчитель прагнув,то вже питання.Знаю батьків,і батьків-вчителів,які отримали той результат,який їх задовольнив,знаю і тих,що НЕзадоволені результатом.Певно,я погоджусь,що з дітьми потрібно працювати без шуму та імітації,спокійно і впевнено,а якщо спокійно не завжди виходить,то можна і дітей попередити,що подібне є нормальним явищем,бо всі ми-люди.Цікаве Ваше"не категоричний".Вас розчулють маленькі діти? А зображення малят?
Коментувати
виктор писаренков
Менi здаеться, що мизнову повертаемося до ролiвчителя, його гiдностi.Туре мавпування форм та методiв роботи повнiстю нiвелюе творчicть.Звiдси й проблема туалетiв для перевiряючого та учнiв
Zinger
Пане Громовий! Ви розпочали з великого і значущого (процесу навчання),а потім чомусь з’їхали до примітивного і банального. Туалет у 21 столітті - це не розкіш, а банальщина, взагалі повинні вже забути про таку проблему. Те що вона ще існує - ознака дуже низької культури наших директорів шкіл. Рейтингування та тестування чиновники від освіти придумали, аби бути потрібними директорам шкіл, треба ж з чогось стригти купони. У системі ПТУ придумали рейтинг з 50 пунктів, уявляєте, як його виконати? І скільки треба занести кульків по різних кабінетах, щоб тебе не опустили у рейтингу? Може у зв’язку з передачею ПТУ на місцеве фінансування щось зміниться, принаймі так сподіваємося. Загалом 2016 рік буде дуже цікавим для становища освіти в Україні. Прохання, поділіться на сторінках сайту сучасними педагогічними технологіями наскільки це можливо, це цікавіше ніж проблема туалетів у сільських школах!
Цікавіше? Що може бути цікавішим за ЗДОРОВ*Я дітей???
Для Zinger: а здоров*я ДІВЧАТ? Ви чим взагалі думаєте?
Коментувати
Студент
1 абзац: "Я був директором гімназії в центрі міста, до якої дітей відбирали за конкурсом..." 3 абзац: "Педагогічним дикунством є і тестування майбутніх першокласників, яке попри заборону, все одно здійснюється, взагалі заходиться поза межами здорового глузду." Віктор Володимирович у самого себе камінням кидає?
колишня вчителька
Для Студент: Гімна́зія (від грец. γυμνάζω «вправляюсь у гімнастиці») — навчальний заклад для отримання базової та повної середньої освіти. Для вступу до гімназії тестують не першокласників
Коментувати
Vladislav Smirnov
И при чем тут пан Азаров? Политика американского Президента Била Клинтона, имевшая ошеломляющий успех у его соотечественников, была основана на достижении двух целей — put the house back on track (наведение порядка в доме) и restore the American dream (восстановление американской мечты). Наведение порядка в доме – всегда проблема. Чем плох призыв начать наведение порядка в школах с основы пирамиды Маслоу, с первичных потребностей учащихся? Поданный в статье пример – не укор Азарову, а характеристика учительского чиновничества, всегда стремившегося лизнуть свое начальство. А скважину для автономного водоснабжения за эти 20 тыс. долларов не пытались построить? Конечно, можно не обустраивать туалеты, а просто закрыть их вместе со школами! Вот и пресс-служба Министерства образования и науки Украины сообщает, что за последние два года (уже без Азарова) в стране были закрыты 267 школ, включая школы-интернаты. ПОРА БЫ УЖЕ НЕ ЛЯГАТЬ-ПИНАТЬ ПОПЕРЕДНИКОВ, а на себя, любимых, оборотиться!
Illya Olefir
Для Vladislav Smirnov: Підтримую.
ррр
Наскільки я зрозуміла: річ не про Азарова, його прізвище було названо як один із прикладів імітації реформ. Давайте не будемо чіплятися до слів і визнаємо:багато з того, що ми робимо, є імітацією. Комп’ютерний клас є, але зачинений уже декілька років, показуємо тільки комісії у серпні, туалет з кабінками з дверцятами-теж для комісії, звіти про впровадження ІКТ(коли учитель для демонстрації уміння приносить на відкритий урок з дому ноутбук)-теж для галочки, 100% оволодіння ІКТ вчителями - фікція, особисто знайома з людьми, які бояться комп’ютера, істерія щодо повальної комп’ютеризації-взагалі чудо української педагогіки(бази немає, а звіти висмоктані з пальця -є). Одне справжнє - учні, нам дивитися їм в очі. Із реального-найчастіше дошка і крейда. Визнаймо це врешті-решт. І давайте все відбудовувати у міру сил, за рахунок держави, наскільки вистачить, і перестанемо ставити перед учительством завдання забезпечувати за рахунок батьків і свій матеріальний бік передових технологій!
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!