Osvita.ua Блоги Тетяна Сердечна: благодійність у освіті
Тетяна Сердечна: благодійність у освіті

Батьки платять щоб у дитини не було проблем. Чим не корупційне оточення для дитини, яке формує її особистість?

Тетяна Сердечна: благодійність у освіті

Автор: Тетяна Сердечна, учитель.

Якщо вірити Вікіпедії, благодійністю є «безкорисливе надання допомоги потребуючим, які не є пов’язаними з благодійником».

Мою увагу привернула частина «не є пов’язаними». Чому?

Щоразу коли відкриваю сторінки освітньої тематики, натрапляю на матеріали, пов’язані з тим, що батьки несуть гроші до школи: на потреби класу, на потреби школи, за друковані зошити, на щось інше.

Особливо чіпляє необхідність складатися грішми батькам першокласників, як то сталося в Сумах. Чому чіпляє? Фраза з розмови: «Було зроблено ремонт. Нові меблі. Обладнання». І згадується мені перший клас молодшої сестрички, яка з плачем ходила до дитячого садочка в радянські часи (не всі дітки полюбляють дитячі садочки, от і вона не любила ні садочка, ні піонерського табору, де була аж цілий тиждень). А для того, щоб узяли до школи, за законом бракувало місяця (у листопаді народилася). Іде мама до директора, просить узяти сестричку до школи. Директор висловив пропозицію (бо ж і класи переповнені, і вік дитини не шкільний іще) запитати безпосередньо вчительку. Якщо вчителька погодиться – то візьмуть Свєту навчатися. От лишень – сьогодні 30 серпня, а завтра до обіду треба й у вчительки поспитати, і форму купити. А батьки на роботі… Ранок. Веду сестру до садочка, а сама мушу йти до вчительки додому, бо якраз моя перша вчителька набирала клас; іти неблизько, ще й дощ надворі. Можливо, через той дощ, можливо, через те, що 12-річне дитя прийшло просити, але вчителька погодилася. Вертаюсь. Гроші на столі батьки зраночку лишили. За них – та за сестрою в садочок, уже разом – у магазин по форму. Готово. Справу зроблено! Іде наступного дня моя менша сестричка вже не в садочок, а у свій перший клас. Отримує букварика – єдиний підручник, що в радянській школі видавався безкоштовно, а книжки вже пізніше докуповували, якщо вдома від нас, старших, не було.

До чого веду – от подумаймо, чи змогли б тепер батьки так, за добу, «записати» й зібрати дитя до школи? Чи змогли б внести кошти, які зараз мусять вносити батьки в складку, або знайти відразу тисячу гривень, як то довелося робити батькам першокласників у цьому репортажі.

Тепер щодо випадку в Сумах. Батьки не водять сина до школи – за заявою. Та коли приведуть, однокласники обов’язково зачеплять хлопця тим, що тато-мама не хотіли здавати гроші. Як то відобразиться на дитині, покаже лише час. Та що не мине безслідно – однозначно. Певно, багато чого залежатиме від самих батьків та їхніх стосунків у родині. Та чим далі, тим більше буде таких випадків, коли батьки «не мають доброї волі» складатися на потреби школи. Та чи усвідомить основна маса батьків, що податки, із яких мають фінансувати школи, вони вже сплатили. Тобто, фінансуючи заклади освіти, батьки обкладають самі себе податком удруге: перший раз вони сплатили свої податки офіційно, а тепер роблять добровільно-примусові внески. Чому добровільно-примусові? А варто лише подивитися на ставлення в батьківському колективі, послухати інтонацію, з якою спілкуються батьки.

Слухаю розмову, яку записали інші кореспонденти. «Поняття благодійні внески не передбачає обов’язковості» – цікаво, що людина наголошує на цьому, адже ці внески насправді давно стали обов’язковими.

Можемо лише уявити стан дитини, батьки якої тої необов’язковості уникнуть. Діти, спілкуючись між собою на перервах, не обходять і тему «А ти не приніс…». Мої власні спостереження: двоє хлопчиків, котрі один без одного жодної шкоди зробити не могли з першого класу (сусідами були), посварилися лише через те, що один другому дорікнув за непринесені 20 гривень, які діти на щось там збирали. Я як класний керівник тему збору коштів повністю передала батькам, хоча на всі потреби вносила стільки само, скільки мали внести батьки моїх учнів. У класі разом спілкуємося, тож разом і ремонтуємо чи оформлюємо. Та все ж трапилася ця прикра сварка щирих друзяк. І можна лиш уявити, скільки їх по країні. А коли ще вчителі учням нагадують про необхідність сплати коштів? Оголошують це на весь клас? Як кілька років тому вчителька однієї зі шкіл посадила дітей за нефарбовані парти лише через те, що їхні батьки не змогли принести гроші на ремонт.

Гроші до школи несуть не лише на ремонти класних кімнат – несуть на ремонт шкільного приміщення, на обладнання, на розвиток, на… Школи нині утримуються батьківським коштом. За рахунок «благодійних внесків», які жодного стосунку до благодійності не мають.

А якщо подивитися на ситуацію з іншої точки зору – діти змалечку опиняються в умовах, коли їхні батьки несуть гроші за те, за що вже заплатили власними податками. Мені можуть дорікнути, що не всі батьки відкрито отримують заробітну плату. Добре. Але ми – кожен – платимо податки не лише відкрито, а й завуальовано. Ті самі 20% із кожної офіційної покупки, плата за електроенергію та газ, що також включають податкові нарахування. Хіба ні? Тобто, формується бачення в майбутнього покоління, що податки – то одне, і йдуть вони невідомо на що, а життя – то інше. І, в завуальованій формі, нав’язується мотивація уникати офіційної заробітної платні. До того ж, таким самим чином формується корупційна свідомість. Чому? Вчителі збирають гроші з батьків, щоб впоратися з браком коштів на догляд за приміщенням, отримати доплати (у деяких школах і таке буває, за інформацією інтернет-джерел), придбати обладнання. А батьки платять за те, щоб у дитини не було проблем. Чим не корупційне оточення для дитини, яке формує її особистість? А далі формується й ставлення до корупції як до норми. І що ми можемо отримати через 10-20 років, якщо нинішня ситуація не буде змінюватися?

Оригінал

Освіта.ua
15.12.2015

Популярні блоги
М. Хоменко: треба мотивувати, а потім ставити завдання Тривалий період попередніх реформ в освіті не дав очікуваних результатів через невмотивованого викладача
І. Лікарчук: про вчителювання без педосвіти (продовження) Хороші вчителі, хоч і не офіцери, але мають честь. І однією із її складових є професійна освіта
В. Мисан: про рівень бюрократизації в освіті Згідно нового графіка підвищення кваліфікації на 2020 рік кожен тиждень потрібно організовувати заміну
Олександр Істер: поки PISA не вдарить…? Для вчителів математики, які можуть відстежувати якість шкільної освіти, ці результати були прогнозовані
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Татьяна Сердечная
2. Как-то, общаясь с мамой двух маленьких парижанок, уже ставших школьницами на тот момент, поинтересовалась о том, платят ли они что в школу, или нет. В ответ услышала: "Ну что ты. Мы ведь живём в ЦИВИЛИЗОВАННОЙ стране". На такой же вопрос мамочке выпускницы гимназии на Невском проспекте, одноклассница которой победитель всероссийской олимпиады (не запомнила предмет) услышала :"Наши родители продвинутые и если кто-то потребует проплат, то они знают куда обратиться". Что же мы? И похвастаться нечем((
Finita
Для Татьяна Сердечная: А Вы не пытались общаться с учителями из цивилизованных стран? Многие ли из них волокут на рабочее место инвентарь из дому? Покупают ли канцтовары для детей неблагополучных родителей? Сидят до ночи с ребенком, которого ну очень занятая мамаша-домохозяйка поленилась вовремя забрать с продленки или из пришкольного лагеря? Общаясь с мамой маленького бельгийца, услышала, что мадам, отвечающая за его (и еще 15 малышей) дошкольное воспитание, работает до 15.00. И в это время родители забирают своих детей домой. А в 15.05 мадам уже звонит в полицию и сообщает о ненадлежащем обращении с ребенком, которого до сих пор(!) не забрали из сада.
Коментувати
Татьяна Сердечная
1. Дякую за відгуки. В принципі прогнозовані. Шкода лише, що ніхто не помітив, що певні випадки із описаного можна трактувати як психологічне насильство над дитиною.
Олекса Позняк
Купив для кабінету за свої кошти ноутбук і лазерний принтер.Тягну в школу.На порозі - завуч: а що це ви тягнете в школу? Відповідаю: Корупцію учительську
небайдужий громадянин
Для Олекса Позняк: класна у Вас зарплатня :))
)))))))))0
Для небайдужий громадянин: та то ж НЕ вчительська
Коментувати
Profit
А мені сподобалася ідея про те, що класний керівник разом із батьками має вкладатися на потреби класу. Браво! Залишилося тепер законодавчо оформити матеріальну відповідальність учителя за добробут його учнів!
Вчитель
Для Profit: Я - класний керівник 5 класу. В цьому році робили ремонт. Я, так само як і батьки, скидалася на ремонт, дала таку саму суму. Не шкодую ні грама зате тепер спокійно дивлюся батькам в очі
небайдужий громадянин
це з опери "заходиш на робоче місце - заплати!!!"
Для Вчитель
Для вчитель: это, конечно, впечатляет, но это ненормально. Или нормально?
Коментувати
Вчитель, який сам ремонтував приміщення
(продовження) Так що, вчителі - «корупціонери», заберіть все, що ви понаприносили до школи від крейди та ручок, до різних посібників та комп’ютерів – нехай у школі залишиться тільки те, що куплено за державні кошти! Не починайте уроки, якщо температура у приміщенні нижче норми! Не проводьте уроки, якщо немає підручників чи крейди! Не починайте навчальний рік, якщо держава не зробила ремонт у школи! То, дійсно, не ВАША справа!
Вчитель, який сам ремонтував приміщення
«Вчителька посадила дітей за нефарбовані парти через те (!?), що їх батьки не змогли здати гроші на ремонт». Автор статті , мабуть, хоче сказати, що вчителька повинна була за рахунок своєї зарплати зробити ремонт у школі. І взагалі, автор статті робить досить цікаві висновки – вчителі не тільки корупціонери – вони формують таким чином корупційну свідомість в усьому суспільстві, адже «вчителі збирають гроші з батьків, щоб впоратися з браком коштів на догляд за приміщенням… - Чим не корупційне оточення для дитини», коли «формується її особистість»?! Автор чомусь не ставить запитання до уряду «куди поділися наші податки на освіту», а звинувачує вчителя (!), як головного «корупціонера», у тому, що держава не фінансує ремонти шкіл, видавництво підручників. «Винувата невістка»! От хто винен у тому, що злодії розкрали мільярди і побудували собі маєтки, вивели вкрадені у народу гроші в іноземні банки і продовжують це і зараз! Ось в чому винуваті вчителі! А все починається нібито з «догляду за приміщенням»....
Анна
Дозвольте суттєві уточнення. У радянські часи всі підручники давали безкоштовно, а буквар дарували учневі. І ще, щодо податків, справа в тому, що півкраїни їх не платить зовсім - величезна частина українців отримує зарплати в конвертах.Може, у цьому й причина злиднів наших шкіл та лікарень.
радянський учень
Для Анна: Ви НЕ в темі. В радянські часи ВСІ ПІДРУЧНИКИ КУПУВАЛИСЯ. А от буквар дійсно ДАРУВАВСЯ.
Татьяна Данелян
Мої батьки НІКОЛИ не купували підручники мені, завжди забезпечували школи. ( Навчалася у 3-х школах, усі вони були у різних республіках)
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!