Osvita.ua Бізнес-освіта MBA онлайн MBA онлайн: чи варто отримувати ступінь?
MBA онлайн: чи варто отримувати ступінь?

Люди, які хочуть отримати ступінь MBA онлайн, можуть знайти сотні програм в Інтернеті. Однак такий вибір, як свідчить досвід студентів, може бути як благословенням так і прокляттям

MBA онлайн: чи варто отримувати ступінь?

Звичайно, вибір шкіл досить хороший. Але потенційним кандидатам на отримання диплому MBA онлайн доведеться просіяти величезну кількість університетів, як комерційних так і некомерційних, як офіційних так і таких, що можна назвати "фабрикою дипломів". Фіктивні школи продовжують працювати уже два роки після відомого інциденту, коли собака Честер отримала диплом MBA онлайн, створюючи проблеми людям, що шукають серйозні програми, та справжнім дистанційним програмам, що намагаються завоювати авторитет.

Освітні заклади пропонують все більше MBA-програм – загальна кількість випускників з науковими ступенями з бізнес-адміністрування за даними Міністерства освіти США зросла на 47% з 2000 по 2009 рік, і все більше з цих ступенів пропонуються онлайн.

Сама назва "онлайн MBA" викликає багато різних реакцій – і, що важливіше, ставить багато запитань. Як співвідноситься якість онлайн програм з традиційними аналогами? Чи ставляться роботодавці до диплому MBA інакше, якщо знають, що його отримали онлайн? Які переваги та недоліки? Чи варто потенційному студенту сподіватись на меншу оплату за онлайн програму; а в яких випадках доведеться витратити більше? Яку роль грає акредитація?

Наскільки типовою є історія "Рочвільського університету", закладу, що випустив мопса Честера за нуль курсових робіт та пару сотень доларів – і був готовий видати йому диплом MBA за тиждень чи два? Який же справжній ландшафт онлайн MBA-програм?

США – лідер у кількості "онлайн фабрик дипломів"

За останні 10-15 років відбувся сплеск онлайн програм, багато з яких були спрямовані на кандидатів, що хотіли отримати ступінь MBA. Аспенський університет стверджує, що запропонував першу онлайн MBA-програму у 1987 році, і з того часу вступ на неї лише збільшується. Кількість онлайн MBA-програм, згідно статистичних звітів, почала особливо зростати з 2000 року. Найбільшим зростанням програм відзначились комерційні вищі навчальні заклади.

Ряд інститутів намагалися створити спільну онлайн MBA-програму – Каплан (Kaplan) і Ньюсвік (Newsweek) намагались запропонувати спільну онлайн MBA-програму у 2006-2007 роках, а у 2010 році London School of Business та Finance Global M.B.A. навіть запропонували отримувати бізнес-освіту через Facebook. А всюдисущий комерційний Університет Фенікса зараз може похвалитись, що через його веб-сторінки пройшло більше 150 тисяч студентів, випускників та викладачів.

Однак багато онлайн-програм являють собою "паперові комбінати", як висловилась Вікі Філіпс, виконавчий директор GetEducated.com, організації споживацької обізнаності, що фокусується на онлайн MBA-програмах. Організація Вікі Філіпс заробляє гроші на рекламі та спонсорській допомозі університетів, визначених неприбутковою Радою акредитації вищої освіти або Міністерством освіти США, однак вони чітко розділяють редакційні матеріали та рекламу. Філіпс, відома тим, що успішно отримала ступінь MBA Рочвільського університету для своєї собаки, також зазначає, що відмовляється продавати рекламу сумнівним закладам.

Філіпс оцінює кількість сумнівних онлайн MBA-програм у 300 – втричі більше за число онлайн MBA-програм, акредитованих Асоціацією з розвитку бізнес-шкіл (Association to Advance Collegiate Schools of Business), найстарішою і найбільш відомою відзнакою якості.

Британська агенція Веріфайл Лімітед (Verifile Limited) склала список штатів США, у яких зосереджується найбільша кількість сумнівних шкіл та акредитаційних агенцій. Список очолили Каліфорнія (134), Гаваї (94) та Вашингтон (87). У Веріфайл Лімітед також вважають, що оцінки Філіпс занижені.

"Наша база даних включає 2,615 фальшивих освітніх та акредитаційних закладів з усього світу, - ідеться у звіті організації, присвяченому "фабрикам дипломів", за березень 2011 року. – Зростання склало 48% всього за один рік. У Північні Америці 1095 закладів "працюють чи стверджують, що працюють", зростання у 23%, а США на першому місці з 1008 закладами. Ці фальшиві дипломи, звертає увагу Веріфайл Лімітед, пропонують в основному онлайн.

Навіть федеральні високопосадовці можуть мати ці "несправжні" дипломи, оплачені за рахунок держави, згідно зі звітом Головного бюджетно-контрольного управління США за 2003 рік. Можливість того, що офіційні особи можуть мати шахрайські дипломи існує і зараз. Скот Фарнам, мер Вілдомара, Каліфорнія, вказав диплом бакалавра з бізнес-адміністрування Рочвільського університету у своєму профайлі на LinkedIn.

Одна з основних приманок фабрик дипломів – їхня низька ціна – від кількох сотень до кількох тисяч доларів за диплом, отриманий за тиждень. Ціни на більш легальні онлайн програми відрізняються більше – від 7 до 119 тисяч доларів за даними дослідження 90 онлайн бізнес-програм, проведеного GetEducated у 2009 році. Середня вартість програм акредитованих у регіонах складає $22,924, у той час як програми, акредитовані Асоціацією з розвитку бізнес-шкіл, у середньому коштують $32,926.

Не зважаючи на низькі ціни, а може й завдяки їм, "фабрики дипломів" можуть бути дуже прибутковими. Автор дистанційного навчання Джон Беар висунув ідею, що така "фабрика" може заробляти 10-20 мільйонів доларів на рік, а сукупний дохід може скласти до 200 мільйонів доларів. Їхній успіх також залежить від агресивного маркетингу. Філіпс каже, що люди, які стоять за шахрайськими програмами, майстри пошукової оптимізації. Аплікант, який шукає бізнес-школу у Google, мусить пробитись через велику кількість сумнівних програм, перш ніж знайти школу з іменем. Проглядаючи рекламу, що випадає при пошуку фрази "онлайн MBA-програма" - три з семи оголошень кажуть, що "результати GMAT-тесту не потрібні", що не додає впевненості у якості цих програм.

На додаток багато онлайн прийомів від підроблених акредитацій та фальшивих перевірок роботодавця до піару, дозволяють "фабрикам дипломів" виглядати більш легальними, ніж вони є насправді.

"Я давно і важко працюю на "Молочну королеву"

Але усі ці прийоми відпадають при уважнішому вивченні. Жінка, що стоїть за сайтом споживацької обізнаності DegreeInspector.com, розповідає, що відправляла заявки, що складались з одного рядка, навіть без резюме, до таких закладів як Рочвільський університет. Її прийняли принаймні на одну програму на основі контактної інформації та рядку: "Я давно і важко працюю на "Молочну королеву"

Але під критику потрапляють і більш знані програми. Професор бізнес-школи Колумбійського університету Генрі Левін, спілкуючись з представниками газети New York Times, розкритикував MBA-програму Університету Фенікса: "Їхній бізнес-ступінь – це M.B.A. Lite… Я проглянув їхні робочі матеріали. Це дуже низький рівень навчання". У цій же статті Вільям Дж. Пепікело, президент Університету Фенікса, відповів, що "університет серйозно ставиться до навчання".

Питання якості та шахрайства створює проблеми не лише для майбутніх студентів та роботодавців, а й для тих, хто хоче розпочати якісну онлайн-програму.

Коли Університет Сан Дієго проводив дослідження вступу на віртуальну програму більше десятиліття тому, представники вишу опитали 550 студентів, які вступили на традиційні MBA-програми, і виявили скептицизм. "На мою думку (можливо і неправильну) Інтернет-програми – в основному для тих, хто не зміг вступити на звичайну MBA-програму, - написав один з респондентів. - Мені дуже важко уявити, що така програма може мати таку ж якість та інтерактивність як і звичайна MBA-програма".

Через перенасичення ринку комерційних програм, одні з яких більш легальні за інші, велику кількість реклами в ефірі, газетах та Інтернеті багатьом традиційним директорам доводиться думати, як створити якісні програми та на чому зробити акцент.

Кеннет Хейшмідт, директор Південно-східного університету штату Міссурі (SEMO), що знаходиться у Кейп-Жирардо, Міссурі, робить акцент на акредитації Асоціацією з розвитку бізнес-шкіл. Крім того онлайн MBA –програма університету дуже доступна – 8 тисяч доларів для жителів штату та 14 тисяч у іншому випадку.

Хейшмідт наголошує, що у SEMO онлайн MBA-програма – це всього лише "інший спосіб доставки". Школа пропонує ті ж можливості і ті ж вимоги. Крім того "викладачі, які вчать онлайн, ті самі, що викладають вживу".

За словами Хейшмідта онлайн MBA-програма працює вже вісім років і була запущена, аби обслуговувати регіон, який він називає "малонаселеним". У Кейп-Жирардо проживає всього 40 тисяч осіб, а SEMO виграє від орієнтації на весь штат. Він згадує, що одним з перших студентів стала мати-одиначка з селища міського типу, яка не змогла б закінчити навчання, якби не можливість вчитись онлайн.

Орієнтація на стандарти – загальна риса більш легальних онлайн-програм. Їхні директори акцентують увагу на викладачах, вимогах, які не відрізняються для жодного апліканта, тесті GMAT, історії традиційних MBA-програм та, звичайно ж, акредитації. Асоціація з розвитку бізнес-шкіл – не єдиний показник якості, але один з найсильніших, вона акредитувала 485 закладів вищої освіти, що пропонують навчання у сфері бізнесу, включаючи як бакалаврські так і магістерські програми, як традиційні, так і онлайн-програми. Агенція визначає 70 онлайн MBA-програм, які вважає достойними схвалення.

Сьюзен Кейтс, один з розробників онлайн MBA-програми школи Kenan-Flagler B-school Університету Північної Кароліни, повторює слова Хейшмідта. Онлайн-програма університету позиціонується як найбільш повноцінна освіта порівняно з аналогами і за $89,000 – вона повинна такою бути.

Програма орієнтується на участь студентів, мабуть більше за інші онлайн-програми, пропонуючи форуми та постійний зв'язок з викладачами за рахунок новітніх технологій, що за словами Кейтс, було неможливим ще десять років тому. Студенти та професори зустрічаються на онлайн-сесіях, де видно обличчя та чути голоси. Технології уподібнюються сучасному соціальному медіа світові, а також дозволяють студентам отримувати матеріали, з якими вони працюють.

Студенти, уже прийняті на програму, за словами Кейтс – "визначні", з результатами тестів GPA та GMAT, які не поступаються результатам студентів full-time програм. Вона вказує на якість програми, її зручність, надійність та факт того, що у першому наборі вона привабила першокласних студентів, як знак того, що онлайн-програми перетворились на досвід, який нічим не відрізняється від традиційних аналогів.

Отримуєте, те за що платите

Директори бізнес-шкіл, як наприклад Хейшмідт чи Кейтс, не думають, що люди мають визначати якість програми за наявністю чи відсутністю слова "онлайн". Краще погляньте на рівень програми, кажуть вони. "Якщо ви робите хороший внесок, отримуєте хорошу віддачу", - каже Хейшмідт.

І дійсно, за спостереженнями Філіпс роботодавці не так звертають увагу на те чи був ступінь отриманий традиційно чи онлайн, як на університетський бренд. У опитуванні 500 кращих менеджерів-роботодавців, звітує GetEducated, з’ясувалось, що сприйняття онлайн-програм змінилось за останні роки.

1989 року, коли GetEducated вперше опитала корпорації, менше, ніж 50% вважали ступінь, отриманий дистанційно, "таким же хорошим" як і традиційний. А у 2009 році так вважали вже 90% опитаних менеджерів – але, наголошує Філіпс, лише за виконання трьох умов. Роботодавці цінують онлайн-ступені, якщо: онлайн-школа має також і традиційний кампус, ім’я закладу відоме регіонально чи на всю країну, школа має акредитацію.

Не зважаючи на безліч варіантів вибору, більшість людей розуміють, яку MBA-програму вони обирають – з фабрики дипломів чи нормального вишу. GetEducated отримує дзвінки не лише від людей, які "не знали, що їх кинули", але і від тих, хто просто цікавиться "А це легально?", адже у деяких штатах підробний диплом – це правопорушення.

Відкиньте шахрайські школи і у студентів, що хочуть вступити на онлайн-програму залишиться основний вибір: між комерційними та некомерційними школами. Комерційні заклади зазвичай перемагають некомерційні, які відмовляються від реклами і вдовольняються невеликими класами у 60 чи близько того студентів. Однак Філіпс застерігає від політики схвалення некомерційних і засудження комерційних університетів. Насправді, каже вона, неприбуткові заклади часто дорожчі за прибуткові. Філіпс також звертає увагу на те, що неприбуткові університети часто не звертають уваги на потреби студентів.

Ну, а зараз майбутнім студентам MBA-програм просто треба якнайкраще зробити домашню роботу, від пошуку акредитованих закладів до опитування роботодавців. Це нелегко, каже Філіпс.

"Покупці знають як купувати тостери, - каже вона. – Але вони не знають як купувати освітній ступінь".

Poets & Quants. Переклад Мирослав Гришин, Освіта.ua

Освіта.ua
14.07.2011

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!