Osvita.ua Бізнес-освіта MBA в Україні Іноземні викладачі в українських бізнес-школах
Іноземні викладачі в українських бізнес-школах

Запрошувати треба тільки найбільш висококласних фахівців, уважають у бізнес-школах України

Іноземні викладачі в українських бізнес-школах

Про використання іноземного досвіду та залучення до викладання на програмах MBA зарубіжних спеціалістів розповідають керівники провідних бізнес-шкіл України.

Директор МВА-програм kmbs Володимир Павелко:

Залучення зарубіжних викладачів на програми MBA й відповідність їх досвіду нашому бізнес-середовищу на сьогодні – дуже неоднозначна тема.

Існуюча глобалізація ще не набрала такі оберти в Україні, як в Європі й на інших континентах, але при цьому ми є не закритою системою, а частиною світової спільноти. Тому ми зобов'язані знати, що відбувається навкруги, які тренди мають місце в бізнес-освіті, у самому бізнесі за кордоном, для того, щоб розуміти, у що ми залучаємось і яким чином це впливає на нас.

Викладачі, які успішні за кордоном та мають високі регалії й хороший досвід, як показує практика, тут в Україні дуже часто випадають з нашого потоку. Вони найчастіше стають нецікавими та незатребуваними. Це є спільною проблемою України, наших бізнесменів і бізнес-шкіл як таких. Як держава, як бізнес-спільнота ми ще не утвердились, тому нас і сприймають як країну третього світу. Дуже багато викладачів, пропонуючи свої послуги, асоціюють нас із украй слаборозвиненими країнами. Тому і пропонують нам такі методи, інструменти та відношення, що абсолютно не відповідають нашим реаліям і ситуації.

Наші українські бізнес-викладачі давним-давно переросли рівень середньої зарубіжної бізнес-школи. Тому є сенс запрошувати з-за кордону тільки найбільш висококласних фахівців. Немає сенсу запрошувати викладачів середньої руки, адже цей рівень ми подолали вже років десять тому. Але, на жаль, про це не знають наші зарубіжні колеги. Тому буває дуже багато казусів, коли нам просто-напросто пропонуються «книжкові варіанти», які доводиться відразу відсікати.

Зарубіжний викладач повинен нам розповідати та показувати те, що дійсно працює в них на Заході. Це питання глобалізації, тобто ми повинні залишити локальність, але при цьому нам необхідно зберегти свою ідентичність. На стику глобалізації та локальності виникає специфічний тренд, який ми називаємо «глокальним» (Globality plus Locality). І в нашій корпоративній культурі це поняття фігурує як цінність. Зберігаючи свою ідентичність, ми повинні виходити на глобальний ринок. А це значить, що ми повинні знати також, що відбувається за кордоном. Ми повинні оцінити, що з того, що добре там, ми можемо застосувати тут, у нас. Завдяки цьому ми набуваємо синергію, і, таким чином, розвивається база для якісного стрибка.

Я вважаю, що нам треба мати цей «глокальний» тренд. Можна мати західну чи східну точку зору, але при цьому мати стрижень програми, який буде орієнтований на локальний український бізнес, щоб дати простір для розгортання синергетичного ефекту.

Раніше, в індустріальній парадигмі, в індустріальному суспільстві можна було скопіювати технологію, перенести її, запустити, і все би запрацювало. На сьогодні скопіювати нічого не можна, тому що копіювання повинно проходити не на рівні технології, а на рівні культури. Культуру скопіювати неможливо, тому що культура базується на цінностях, а цінності виробляють принципи, завдяки яким ми приймаємо рішення. Тому в епоху інформаційних технологій зробити copy-paste і сказати, що це буде працювати, неможливо, тому що це відразу увійде в серйозний культурний конфлікт. Будь-яку річ треба дуже серйозно просівати через наші цінності й переконання.

Чому не можна скопіювати інструменти японських компаній? Наприклад, Toyota має свої заводи в усьому світі. Однак у кожній країні японці в першу чергу змінюють культуру, щоб запрацювали японські інструменти, ось тому на цих заводах - японська культура. Головне завдання – це зрозуміти культурні особливості, в яких працює та чи інша досліджувана парадигма, і потім починати відштовхуватися саме від цього.

Віце-президент з академічних програм бізнес-школи МІБ Ольга Карпова:

З нашими колегами із західних бізнес-шкіл ми намагаємося працювати системно. І, природно, ті курси, які вони пропонують на Заході, тут у нас можуть бути вирваними з контексту. Але ми із залученням іноземних викладачів намагаємось давати нашим студентам ті знання, інформацію, навички й компетентності, за допомогою яких можемо збагатити процес навчання.

Як правило, ми запрошуємо тих викладачів, які приїжджають до нас уже не перший раз. Кожний викладач, який приїжджає, скажімо, з Канади або із Західної Європи, завжди знайомиться із профілем групи. Ці викладачі знають, в яких компаніях працюють наші студенти, тобто має місце процес взаємного обміну інформацією, і він дуже важливий для того, щоб курси, що викладаються, та їх зміст відповідали контексту конкретної програми.

Ми живемо у глобальному світі, тому дуже багато процесів для українського бізнесу також актуальні й важливі, як і для бізнесу Західної Європи або тієї ж Америки. Зрозуміло, що в деяких моментах ми відстаємо, але, у принципі, якщо казати про якісь світоглядні речі, то тут виключно важливий склад міжнародних викладачів, які працюють з нами.

У нас, наприклад, курс «Міжнародний бізнес» викладає професор – за народженням угорець, але він 25 років пропрацював в одній з найкращих американських шкіл бізнесу, потім повернувся до Угорщини і зараз працює в одній з найкращих угорських шкіл у Будапешті. Він уважається одним із провідних фахівців у галузі міжнародного бізнесу та міжнародної економіки і викладає міжнародну складову, яка є універсальною для всіх. Курси, які ведуться іноземними викладачами, ми підбираємо так, щоб вони мали глобальне охоплення. Крім того, іноземні викладачі не читають повністю всю програму, а десь 25 % від загальної кількості курсів.

Україна не може бути з точки зору бізнесу й розвитку бізнесу вирваною з міжнародного контексту. І ми не можемо казати про унікальність України у світовому контексті ведення бізнесу. Українському бізнесу треба знати те, що відбувається за кордоном. Бізнес-школи, використовуючи зарубіжний досвід, допомагають українським компаніям стати цивілізованими, більш значущими, заслужити визнання іноземних партнерів.

Ще один важливий аспект: на заході реалізуються програми мобільності професорсько-викладацького складу. У них немає обмежень у роботі в одному університеті або в одній бізнес-школі. Як правило, у них немає мовного бар'єру, який заважає нашим викладачам. Тому викладач за кордоном може працювати в кількох бізнес-школах на додаток до своїх основних обов'язків, які він виконує на основному місці роботи. Це, безумовно, збагачує викладача, тому що збагачуються його викладацька практика та спектр знань і досвіду.

На жаль, наші викладачі в силу кількох причин не приймають такої активної участі у програмах мобільності, як західні. Цей фактор, звісно, впливає на відставання українських бізнес-шкіл та української бізнес-освіти від світової. Ми в цьому плані поки що відстаємо, тому участь наших викладачів у програмах мобільності – це виклик часу. І якщо ми не хочемо залишатись у минулому, то повинні приділяти цьому значну увагу, щоб наші фахівці могли би виїжджати до закордонних університетів та шкіл, переймати там кращий досвід, і з точки зору методики, й викладання, й отримання інформації про те, що відбувається у світовому бізнесі.

Декан школи бізнесу КІБІТ Олена Яковлєва:

У нас є досвід роботи з нашими колегами з російських і казахських бізнес-шкіл. З точки зору управління великими компаніями Росія має значно більший досвід і значно просунулась уперед у цьому плані. А також, оскільки російський бізнес добре представлений на території України і ментальність росіян нам історично близька та зрозуміла, досвід російських викладачів є цікавим і корисним для наших слухачів. Казахи цікаві з точки зору того, як колишні союзні республіки адаптуються в нових умовах.

Справа в тому, що Україна знаходиться у складних взаємовиключних векторах - Сходу й Заходу. Наприклад, Казахстан – це чистий Схід, тому вони визначилися, що працюють у східному сегменті. І ця визначеність дозволяє їм не кидатися з боку в бік, а весь час динамічно просуватись уперед. Для нас це є прикладом того, як вірно вибрати стратегічний напрям, що це важливо і для бізнесу. Запрошені викладачі читають у нас маркетинг, крос-культурний менеджмент, а також висвітлюють питання, пов'язані з виробництвом, - менеджмент виробництва.

Західний досвід, у тому числі і європейський, важко адаптувати до українських реалій, а російський і пострадянський - легше, тому що ми виходили з одних руїн. Виходячи з цього, для учасників у наших програмах МВА такий досвід є корисним і застосовним.

Президент бізнес-школи «МІМ-Київ» Ірина Тихомирова:

Наша мета дати учасникам найкращі знання, які відповідають міжнародним стандартам. Будучи міжнародним інститутом, ми себе бачимо як інститут, який дає міжнародно визнаний ступінь MBA.

Спілкування із зарубіжними викладачами не обмежується тільки аудиторією. Невід'ємна частина спілкування наших слухачів із зарубіжними викладачами – закордонне стажування. Закордонне партнерство передбачає обмін ідеями та розвиток цих ідей самими слухачами. Із закордонного стажування не обов'язково винести щось тільки у вигляді рецептурних знань. Це можуть бути ідеї, асоціації або дискусії, які потім наштовхують їх учасників на нові бізнес-ідеї. У нас був випадок, коли цілий бізнес починався з досвіду стажування, тому що у процесі спілкування проявились якісь асоціації, і учаснику спала на думку оригінальна бізнес-ідея.

Можливо, моя позиція й несподівана, але я не хотіла б ділити викладачів на іноземних і наших. Наші не означає гірше, ніж іноземні, тому в кожну програму ми намагаємося взяти кращих. І на Заході, і на Сході величезна кількість викладачів, готових читати в нас, але вони нам просто не цікаві. Наша мета – взяти кращих викладачів для кожного конкретного курсу, але щоби при цьому програма залишилася цілісним продуктом, щоб у нас не було «клаптикової ковдри», щоб ми весь час реалізували провідну філософію програми. Тому іноземний викладач не може бути гастролером, який приїхав, прочитав і поїхав. У нас такого немає, ми просто не йдемо на таку співпрацю, навіть якщо вона порівняно дешева. Наша мета – залучити кращих викладачів у конкретну програму. Як кажуть: «Take the best and leave the rest».

Підготував Павло Петриченко, Освіта.ua

Освіта.ua
04.04.2013

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!