Osvita.ua Бізнес-освіта MBA за кордоном Стенфорд пропонує стратегію пошуку роботи для MBA
Стенфорд пропонує стратегію пошуку роботи для MBA

Випускники бізнес-школи Стенфорда віддають перевагу особистому розвитку та щастю

Стенфорд пропонує стратегію пошуку роботи для MBA

Не дивлячись на те що частина випускників українських бізнес-шкіл після закінчення навчання повернуться на керівні посади у свої компанії, підхід Стенфордськой бізнес-школи може бути цікавий тим українцям, які ще не визначились, куди піти працювати після отримання ступеня MBA.

Випускники програм МВА Стенфордської бізнес-школи 2012 року могли похвалитися середньою стартовою зарплатою в розмірі $140459 на рік. Це всього на $2042 менше, ніж середня зарплата випускників програм МВА Гарвардського університету. Але останні тенденції демонструють, що шестизначні суми, можливо, уже не так сильно приваблюють випускників бізнес-шкіл.

Вивчення тенденцій розвитку кар'єри та зайнятості випускників бізнес-школи Стенфордського університету виявило, що випускники схильні віддавати пріоритет особистому розвитку, а не традиційному трудовлаштуванню в лідерів економіки, які, як правило, платять великі гроші. Двадцять років тому випускники програм МВА були зосереджені на брендах і престижі потенційних працедавців, розповідає Полін Сангві (Pulin Sanghvi), директор кар'єрного офісу Стенфордської бізнес-школи (Stanford GSB's Career Management Center). Студенти по праву вважали таку роботу прикрасою свого резюме.

Проте тепер випускники курсу програм МВА зосереджені на створенні власних брендів. Вони більше схильні до пошуку низькооплачуваної роботи, але такої, що забезпечує можливість підвищення ефективності своїх бізнес-інструментів, завдяки досвіду «чорної роботи», розповідає Сангві. Зокрема, стартапи притягують усе більше випускників МВА. «У них немає колишнього ставлення, що компанія повинна виходити на IPO або це порожня витрата часу, ‑ додає він. ‑ Натомість студенти розуміють, що дізнаються на практиці, як побудувати компанію, як найняти людей, як представити компанію публіці».

Деякі студенти, уникаючи традиційних працедавців, починають свій бізнес. Із 2011 року від 13 до 16 % випускників Стенфордської бізнес-школи вирішили створити свої власні компанії в порівнянні із 7‑10 % у попередньому десятиріччі: у 2004 році тільки 7 % випускників планували створювати свої підприємства.

Можна припустити, що це покоління просто не так боїться ризикувати. Але Сангві так не вважає: «Вони усвідомлюють ризик, але також розуміють, що якщо ризик у цілому може бути і високим, то в довгостроковій перспективі він не так вже й великий».

Такі зміни навіть стали причиною появи нового модного слівця у Стенфорді ‑ spikiness. Spiky (колосоподібний) МВА спеціалізується на трьох-чотирьох унікальних навичках, що дають йому виділитись, а не бути посереднім у багатьох речах. «Ми хочемо, щоби студенти будували свій професіоналізм навколо кількох речей, в яких можуть бути найкращими», ‑ каже Сангві. Ці «колосоподібні» МВА потім ідуть у світ у пошуках унікальних і спеціалізованих робочих місць.

Особливу роль тут, поза сумнівом, відіграють і жорсткі умови сучасної економіки. Але Сангві каже, що ринок усе більше підтримує описаний підхід. У минулому вакансії MBA були зібрані в кількох галузях, а потім ще більше концентрувались усього в кількох престижних працедавців. Відтепер ігрове поле більше й різноманітніше, ніж коли-небудь було, стверджує Сангві.

Цифри підтверджують це. У 2012 році 786 випускників курсу бізнес-програм Стенфорда були найнято 367 організаціями. Приблизно 81 % працедавців найняли по одному випускнику й тільки 1 % працедавців найняли п'ять і більше. «Якщо ви подивитесь на статистику працевлаштування, ви можете подумати, що цей страшний час для отримання бізнес-освіти, але якщо чесно, то цей найкращий час для використання можливостей в історії школи, ‑ каже Сангві. ‑ У студентів так багато можливостей, що вони хочуть знайти найбільш відповідну їх пріоритетам».

Кар'єрний офіс Стенфорда врахував ці нові тенденції. Замість того щоби просто забезпечувати випускникам роботу (93 % випускників 2012 року отримали пропозиції із працевлаштування протягом трьох місяців після закінчення курсу програм), Стенфорд зосередивсяй на тому, щоб випускники отримали саме ті робочі місця, в яких вони насправді дуже зацікавлені. «Ми дійсно зосереджені на наданні допомоги студентам у розумінні, хто вони і що найбільше хочуть робити», ‑ каже Сангві.

Як же вони цього досягають? «Стратегія дуже проста: ми допомагаємо кожному студенту сформувати унікальне бачення кар'єри та життя», ‑ кажеь Сангві. Кар'єрний офіс зайшов так далеко, що формалізує цей процес і проводить семінари «Бачення кар'єри та життя», що продовжуються півдня. За оцінками Сангві, ці факультативи відвідують 75 % студентів МВА. Такий підхід витіснив традиційну стратегію пошуку роботи і навіть змінив підхід кар'єрного офісу до працевлаштування випускників, який у даний час припускає тісний нетворкінг, тобто побудову ділових зв'язків з метою отримання певних вигод у майбутньому від співробітництва між студентами та випускниками.

Починаючи з моменту, коли студенти вперше потрапляють у кампус і аж до закінчення навчання їх просять розвивати гіпотези навколо запитання «Що мені робити зі своїм життям?». На основі отриманих відповідей уар'єрний офіс зводить студентів із випускниками, які можуть виступити як «партнери по мисленню». Згідно із цією теорією, такі відносини студентів і випускників зрештою призводять до працевлаштування.

«Історично склалось так, що раніше ви писали резюме, одягали костюм і йшли на співбесіду про свій високий рівень кваліфікації, але тепер студенти установлюють ділові зв'язки завдяки нетворкінгу», ‑ каже Сангві.

Ці тенденції також вимагають нових показників для вимірювання успіху. Замість того щоби просто вважати шестизначну суму зарплати та відомий бренд перемогою, Стенфорд зосереджений на відточуванні задоволеності та щастя як студентів, так і випускників.

Уже наступного року Сангві сподівається ввести стандартизоване опитування, яке вимірятиме щастя та задоволення випускників після закінчення Стенфорда й на певних інтервалах усього їх життя. «Наша мета – орієнтація на довгострокову перспективу. Ми вважаємо, що якщо ми можемо ставити студентам правильні запитання тут, вони продовжуватимуть ставити ці запитання самі собі й через 5, 10, 20 років», ‑ каже він.

Чи принесе цей план успіх? Це залежить від індивідуального визначення випускниками курсу програм MBA цього строку. Проте Сангві впевнений, що результати будуть позитивними: «Студенти зможуть знайти себе в тому, що дійсно люблять і на чому дійсно зосереджені, це й дозволить виявитись найкращому в них».

Лорен Еверітт, Fortune
Переклад і підготовка матеріалу Павла Петриченка, Освіта.ua

Освіта.ua
26.07.2013

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!