Osvita.ua Бізнес-освіта Статті MBA MBA: препарат невідомої дії
MBA: препарат невідомої дії

Бізнес-освіта сприймається багатьма менеджерами як чарівна пігулка: після її прийому нібито відкриваються двері кращих компаній, а на голову падає грошовий дощ. Хедхантери радять не перебільшувати значення MBA

MBA: препарат невідомої дії

Замість панацеї заповітний диплом може виявитись плацебо, що тільки втішає самолюбство: здобувачі та роботодавці ставляться до MBA занадто неоднозначно. Чому?

У середині 1990-х років на одне з промислових підприємств середньої смуги Росії прийшов новий керівник. Директор з ентузіазмом узявся за переведення довіреного йому заводу на рейки ринкової економіки, однак спроба навчити підприємство працювати "по-західному" привела до колапсу. Репутація менеджера при цьому постраждала мінімально. Буквально відразу ж після цього випадку він перейшов у велику сировинну компанію та продовжив підкорювати кар'єрні сходи.

"У тієї невдачі й суб'єктивні, й об'єктивні причини. Звичайно, хочеться думати, що насамперед об'єктивні", ‑ каже менеджер у своє виправдання. Можливо, типова для 1990-х історія з фінансовим крахом окремо взятого підприємства так і залишилася б непоміченою, якби не одна обставина: генеральний директор заводу, що прийшов у занепад, мав у своєму активі диплом MBA однієї з найпрестижніших бізнесів-шкіл світу.

Вісім відсотків гарантії

Негативний приклад "випускника Гарварда, який розвалив цілий завод" прописався в підручниках із менеджменту та став улюбленим аргументом супротивників бізнес-освіти. Для них очевидно, що західний досвід у російських умовах не працює. Доводи на користь MBA забезпечили його прихильники: майстри ділового адміністрування краще розуміють природу бізнесу, здобувають навички стратегічного мислення та здатності до стрімкого кар'єрного росту. Стати арбітром у споконвічній суперечці обох сторін вирішила рекрутингова компанія MarksMan. Вона провела масштабне дослідження "MBA очима випускників і роботодавців" і спробувала відповісти на запитання про доцільність одержання заповітного звання майстра ділового адміністрування.

Коментуючи цілі та задачі дослідження, партнер MarksMan Інна Суматохіна відзначила, що для її компанії було важливо визначити ступінь затребуваності кандидатів із дипломами MBA. Для цього співробітники MarksMan опитали 125 кадрових менеджерів найбільших компаній із різних секторів. З'ясувалось, що 72 % роботодавців не ставлять обов'язковою чи бажаною умовою наявність у здобувачів ступеня майстра ділового адміністрування. Ще 19 % респондентів визнали наявність MBA бажаним для топ-менеджменту. І лише для 8 % компаній, котрі брали участь у дослідженні, ступінь MBA в кандидата є обов'язковою умовою.

Майстри ділового адміністрування затребувані головним чином у компаніях телекомунікаційного сектора й у міжнародних консультантів, уточнила Інна Суматохіна. Майже половина компаній-респондентів (43 %) очікує від кандидатів зі ступенем MBA наявності стратегічного мислення й управлінських навичок, 31 % ‑ більш глибокого розуміння бізнесу, і ще для 25 % пріоритетом є отримані знання. Значна частина роботодавців вище цінують кандидатів із дипломами іноземних бізнесів-шкіл (71 % опитаних), для інших "географічний фактор" не важливий. Примітно, що ніхто з респондентів не висловився на підтримку російської освіти.

Сумнівні інвестиції?

Опитування роботодавців дало цілком передбачувані результати, чого не скажеш про відповіді здобувачів. "Складається враження, що здобувачі та роботодавці живуть у різних системах координат, ‑ говорить партнер MarksMan Михайло Торчинський. - У свідомості кандидатів MBA представляється чарівною пігулкою від кар'єрних проблем: вона нібито допоможе по-іншому працювати та заробляти значно більші гроші. Але для роботодавців основним критерієм залишається досвід: набагато кращі шанси мають здобувачі, які встигли попрацювати в brand-name-компаніях із високими управлінськими стандартами та відповідним рівнем корпоративної культури".

Тим часом, за словами Михайла Торчинського, ціна фантазії про MBA як про панацею може бути занадто високою - як у прямому, так і в переносному сенсі. Ціни на бізнес-освіту «made in Russia» майже зрівнялися з такими у Великій Британії та США й перевищили оцінку в $100 тис. (курс Executive MBA у "Сколково" коштує €90 тис. - ред.). А головне - далеко не факт, що настільки серйозні інвестиції в освіту повернуться до майбутнього власника диплома MBA у вигляді річної зарплати з п'ятьма нулями.

Представники MarksMan поскаржились на подвійність на ринку російської бізнес-освіти. З одного боку, з'являються нові школи, що запрошують дорогих зарубіжних викладачів, готують масштабні програми та гарантують прив'язку до російських реалій. З іншого боку - яскравих моментів у кар'єрах власників дипломів MBA щось не видно. Опитані в ході дослідження MarksMan респонденти відзначають, що одержали задоволення суб'єктивного характеру.

Наприклад, співробітниця "Сітібанка", яка закінчила "Мірбіс", стверджує, що її очікування виправдались лише наполовину. Вона розширила власні обрії знань, але наявність диплома аж ніяк не вплинула на кар'єрну динаміку й рівень компенсації. Разом із тим, менеджер, який працює в російському представництві Hyundai, розцінює свій досвід MBA як позитивний. Отримані знання сприяли збільшенню його доходу й більшому авторитету співробітника: керівники почали уважніше прислухатись до його рекомендацій.

«Багато клієнтів, з якими я спілкуюсь особисто, ‑ власники дипломів MBA, і це, як не парадоксально, теж проблема, ‑ говорить Михайло Торчинський. - Вони дивляться на бізнес-освіту скептично, уважають, що рівень викладання в російських бізнесах-школах невисокий і дуже насторожуються, якщо здобувач у свій час прийняв рішення просуватись нагору не через професійні успіхи, а одержавши чергову "корочку".

Утім, президент Російської ліги MBA та директор із маркетингу Вищої школи міжнародного бізнесу (ВШМБ) Академії народного господарства при уряді РФ Юрій Тазов не розділяє проблему "різниці координат".

"Досить дивно: очікування випускників не виправдуються, а вони все йдуть і йдуть на MBA", ‑ дивується Юрій Тазов і наводить цифри власного дослідження ВШМБ. Російські бізнеси-школи за весь час існування випустили 24 тис. майстрів ділового адміністрування, багато бажаючих ідуть на MBA за рекомендаціями колег і знайомих, а рекомендації, як правило, просто так не роздають. Для випускників бізнес-шкіл характерна стрімка динаміка зміни місць роботи через 2‑3 роки після одержання заповітного диплома, що, здається, й обумовило зростаючу популярність освіти.

Різкі кар'єрні віражі - прерогатива одночасно лінійних менеджерів і вищих керівників. Середня ланка, як правило, почуває себе стабільніше. Галузева картина, отримана дослідниками ВШМБ, загалом і цілком збігається з тією, що відбито у звіті MarksMan. Бажання вчитися загострене в рітейлерів, виробничників, фінансистів, будівельників, консультантів і зв'язківців. Із чим Юрій Тазов не погодився категорично, так це з повним запереченням роботодавцями російських бізнес-шкіл: "В останні два роки до нас стали звертатись кадрові менеджери іноземних компаній. Вони відправляють своїх співробітників навчатися саме в російські бізнес-школи. До компаній дійшло: якщо вони працюють у нашій країні, то виходить, їм потрібно знати максимум про локальний ринок".

Квиток на місце вище

Утім, Михайло Торчинський дотримується дещо іншої думки про мотиви одержання MBA. За його словами, у більшості випадків необхідність відвідувати програму обумовлена не стільки браком знань, скільки прагненням заздалегідь купити вхідний квиток у вищий ешелон корпоративної влади. Звідси - збільшення кількості зовсім молодих слухачів програм. Непоодинокі випадки, коли кваліфікацію майстрів ділового адміністрування хочуть одержати студенти п'ятих курсів, однак у держстандарті російського MBA вимогу до щонайменше дворічного стажу практичної роботи винесено у другу статтю. Неоднорідність аудиторії, уважає Юрій Тазов, обумовлена тим, що російська бізнес-освіта ще не визначилась, до якої ідеології вона більш тяжіє: американська має на увазі одержання ступеня MBA в режимі full-time досить молодими слухачами (як правило, до 30-ти років), а англо-саксонська - part-time, необхідність систематизації знань і спілкування з людьми, які багато домоглись. Ситуація навряд чи зміниться, якщо аудиторія програм не стане більш однорідною.

Тенденцією до зміни може послужити новий підхід компаній, що зараз схильні розглядати MBA не просто як інструмент посилення команди, а як частину компенсаційного пакета. За даними ВШМБ, бізнес-освіту своїм співробітникам оплачують порядку третини компаній. Оцінка MarksMan істотно скромніше - про надання гранта на MBA згадали 6,5 % від кількості опитаних, однак усе більше компаній вирішують використовувати MBA як інструмент для опційних програм.

Так, один з операторів "великої трійки" береться компенсувати 50 % витрат співробітника на MBA через рік після одержання заповітного диплома та ще половину - через два роки. Але навчання таїть у собі одну небезпеку, про яку HR-и дуже добре інформовані: це перехід слухачів у фірми своїх однокашників. ВШМБ оцінює кількість "мігрантів" у 10 % від кількості випускників MBA.

"Формальне опитування показало, що таку мету переслідують тільки 3,5 % респондентів, але людям частенько не достає щирості у відповідях. У кулуарних бесідах ця мета стоїть другою після одержання знань і виходу на новий рівень розуміння бізнесу", ‑ узагальнив Юрій Тазов.

www.e-xecutive.ru
23.07.2009


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!