Osvita.ua Освіта за кордоном Вища освіта Рейтинги університетів світу Світові рейтинги університетів: чи існує ідеальна модель?
Світові рейтинги університетів: чи існує ідеальна модель?

Першій світовій системі рейтингу університетів немає ще і 30 років. Журнал "US News and World Report" уперше визначив "Кращий американський коледж" 1983 року. І якщо ви дістанете копію цього видання за серпень 2010 року, то побачите єдину причину, чому університетські рейтинги все ще існують

Світові рейтинги університетів: чи існує ідеальна модель?

З 1983 року університетські рейтинги стали всесвітньою індустрією. Але перед тим як поставити запитання яким чином можна скласти рейтинг університетів, варто подумати для чого це потрібно.

Основною причиною існування рейтингів, безумовно, є зростання попиту на вищу освіту по всьому світові за останні кілька десятиліть. Зараз університети більші, ніж коли-небудь. Вищий навчальний заклад, у якому навчається 10 тисяч студентів, уже не вважається великим. Крім того їх стає усе більше, лише у Великобританії налічується 116 вищих шкіл.

Зі зростанням кількості студентів зросла і їхня потреба у інформації, адже все більше з них походять з родин не знайомих з вищою освітою. При цьому коледж може коштувати шестизначну суму, а тому важливо переконатись, що ви вступаєте у той, що треба.

На додаток, курси та програми, які пропонують різні університети, все більше відрізняються. Спостерігачі, такі як Майкл Портер з Harvard Business School, відзначають, що за умов розвиненої економіки виникає все більше різних спеціалізованих робочих місць. Це в свою чергу веде до зміни в університетських програмах, що в свою чергу означає зростання потреби у інформації.

Тільки погляньте на будь-який національний рейтинг університетів і ви побачите, що він призначений для потреб майбутніх студентів і, звичайно ж, їхніх батьків. У подібних рейтингах використовуються такі критерії як розмір аудиторії, пропорція студенти/викладачі, кількість дипломів з відзнакою, вірогідність отримання роботи після випуску.

Усе це відображається у рейтингу університетів газети The Times. Також у ньому використовується і британський Огляд студентської задоволеності.

Крім того, рейтинг використовує показники якості досліджень, які визначаються британською перевіркою Research Assessment Exercise. Однак ці результати використовуються передусім для того, щоб визначити університети та факультети, де викладання ведеться провідними фахівцями, а не для визначення провідних дослідницьких закладів.

Схожа логіка використовується і в інших національних рейтингах. Рейтинг журналу US News використовує ті ж показники, що і The Times, додаючи до них пожертвування випускників, опираючись на теорію, що задоволені випускники дають більше грошей. Крім того, газета використовує у якості параметра і вартість курсу, вважаючи, що за якісний продукт люди готові платити більше.

Ці та подібні до них рейтинги стали важливою складовою університетської боротьби за студентів. У США коледжі, позиції яких погіршились у рейтингу US News, у майбутньому побачать падіння кількості та якості аплікантів.

Згідно з сайтом Академічного рейтингу університетів світу Шанхайсього університету, 23 країни має як мінімум одну національну рейтингову систему. Багато мають кілька рейтингів, особливо США. Як і The Times та US News багато з них орієнтовані на студентів та використовують критерії, що відповідають вимогам останніх.

А зараз подумайте про ще більш заплутане питання: світовий рейтинг університетів. Знову ж таки, важливо подумати, чому дехто хоче створити такий рейтинг, перед тим як винайти спосіб це зробити.

Перший світовий рейтинг університетів був опублікований Шанхайським університетом Джиа Тонг 2003 року. Його методологія базується на думці, що враховуючи той факт, що викладання та навчання залежать від спільноти, у якій вони проводяться, дослідження здійснені в університеті – більш універсальний критерій.

Фізичне відкриття, здійснене у Франції – новина для фізиків у Японії. Отже, уряди усіх країн, включаючи й Китай, повинні знати чи можуть їхні країни змагатись у сфері досліджень, враховуючи їхню велику роль у впровадженні інновацій та економічному зростанні. Звичайно, суспільні та гуманітарні дослідження серйозно прив’язані до країни, у якій вони проходять, на відміну від досліджень точних наук, і це суттєвий недолік глобальної рейтингової системи, заснованої на подібних критеріях.

Отже Всесвітній рейтинг університетів Шанхайського університету (ARWU) використовує дослідження для оцінки якості освіти. Вони віддають 20% можливого результату університету на цитування дослідницьких робіт, це стандартна форма визначення чи вважається дослідження цікавим та актуальним. Наступні 30% рейтингування доступні університетам чиї викладачі чи випускники отримували Нобелівську премію чи медаль Філдса. Інші 20% можна заробити за публікації у "Науці" та "Природі", двох виданнях, що спеціалізуються на публікації міжнародних наукових досліджень. Наступні 20% для університетів з дуже цитованими дослідниками. Останні 10% враховують рівень доходу університетів, надаючи перевагу менш забезпеченим.

Існує багато протестів проти цих критеріїв. За більшість навчальних предметів не дають Нобелівську премію. Лише 806 отримали останню, включаючи тих, хто отримав її за Мир і Літературу. Це число занадто маленьке, аби впливати на щось. Ситуація з медаллю Філдса ще гірша, вона надається за дослідження у обмеженій області математики і лише дослідникам, молодшим за 40 років. Крім того, видання "Наука" та "Природа" мають суттєвий нахил убік специфічних галузей науки.

Однак, не дивлячись на ці проблеми, немає сумніву, що ARWU робить хороший рейтинг кращих університетів за показником наукових досліджень. Новіший тайванський рейтинг HEEACT – більш вдосконалена версія ARWU, створена аби уникнути гірших сторін рейтингу за рахунок використання більш репрезентативних критеріїв.

Рейтинг QS World University Rankings має зовсім іншу мотивацію, і як наслідок використовує зовсім інші критерії. Цей рейтинг пов'язаний з глобалізацією та інтернаціоналізацією знання та навчання. Коли у 2005 році з’явився перший рейтинг QS World University Rankings, кількість студентів, які отримували освіту за кордоном не перевищувала двох мільйонів, зараз же, студентів, які навчаються за межами своєї країни більше трьох мільйонів.

З самого початку завданням рейтингу (на той момент спільне підприємство з Times Higher Education Supplement) було охоплення усіх параметрів, які роблять університет вартим уваги на світовій арені. Ці показники включають як навчання, так і дослідження, а також і міжнародні зв’язки. Крім того, було прийнято рішення сконцентруватись на невеликий кількості чітких показників. Адже деякі критерії, що добре працюють на рівні країни, як наприклад бібліотечні витрати, стають неймовірно розмитими, якщо спробувати застосувати їх у світовому масштабі.

Рейтинг QS був створений для оцінки великих університетів. На відміну від ARWU з рейтингу були виключені спеціалізовані інститути та ті заклади, що не дають ступінь бакалавра.

Особливим підходом цього рейтингу є усвідомлення його укладачами того факту, що активні науковці знаються на хороших університетах. У результаті була розроблена унікальна методика освітнього огляду з суворим контролем якості, за допомогою якої можна дізнатись у цих викладачів, де найкраще провадиться робота у області, в якій вони працюють. У 2009 році було об’єднано понад 200 тисяч результатів отриманих від 9 тисяч людей. За рахунок того, що респонденти, які були опитані, працюють у різних галузях та у різних частинах світу, вдалося уникнути надавання переваги певним галузям науки чи англомовним роботам. Зазвичай саме цим грішать рейтинги засновані на критеріях цитування.

На долю цього показника припадає 40% можливого результату закладу у рейтингу QS World University Rankings. Наступні 10% надаються за схожою логікою, однак тут уже більше значення має навчання, а не наукова діяльність. Укладачі рейтингу опитують рекрутерів, випускники яких закладів поповнюють їхні ряди. Частково це робиться тому, що рекрутери знають з яких університетів виходять кращі випускники, а частково для того, щоб показати які університети більше подобаються роботодавцям.

Інша половина рейтингу складається з кількісних даних. Перші 20% - це прямий показник відношення студенти/викладачі. Різним предметам необхідна різна пропорція, однак за рахунок того, що у рейтингу розглядаються лише великі різнопланові університети, укладачі рейтингу вважають, що ця похибка усувається.

Наступні 20% надаються за цитування, при цьому враховується кількість цитат на кожного викладача університету. Це дозволяє визначити концентрацію науковців, який цитують, у кожному закладі.

Нарешті, по п’ять відсотків надається за кількість іноземних викладачів та іноземних студентів. Таким чином рейтинг намагається віднайти привабливі для іноземців університети, що насправді хочуть бути глобальними.

Існує і багато інших методів для оцінки університетів на міжнародному рівні. Організація економічної співпраці та розвитку (OECD) планує систему, яка має знайти показник навчання. Це обіцяє бути хорошим доповненням до існуючих рейтингів, заснованих на наукових дослідженнях. Вона збиратиме інформацію про контекст університетського життя – міру, яка напевне створить перевагу для закладів багатих країн.

Європейська комісія, тим часом, уклала контракт з Європейським консорціумом на інтернаціоналізацію німецької системи оцінювання університетів (CHE), що використовує широкий набір критеріїв. Крім того, у майбутньому до цієї системи оцінювання будуть включатись більш глобальні дані по конкретним темам. Це буде корисно студентам, але також зацікавить компанії з дослідницьким бюджетом і уряди. Одним із стимулів для розвитку цього підходу може послужити Європейська дослідницька рада, яка уже зараз розподіляє кошти на конкурсній основі серед 27 учасників ЄС.

І навіть це ще не кінець. CSIS, іспанська дослідницька агенція, розробила Вебометричний рейтинг, заснований на присутності вузу в Інтернеті. Сам по собі цей критерій не такий уже і якісний, однак він указує на популярність університету та його плани на майбутнє.

Існує ще й рейтинг закладів Scimago, який перераховує публікації усіх дослідницьких закладів, а не лише університетів. За його даними у 2009 році найбільшою кількістю досліджень відзначилась французька дослідницька агенція з 120 тисячами опублікованих робіт. Найбільш продуктивний університет, Гарвард, завершив рік з половиною від цього результату.

Поки триває зацікавленість в університетських рейтингах, будь-який підхід, що проливає світло на творців знання буде цінним, тому ми з цікавістю спостерігатимемо за його майбутнім.

QS TopUniversities. Переклад Мирослав Гришин, Освіта.ua.

Освіта.ua
14.07.2011

Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!