Сюзан Несс: «Програма імені Фулбрайта — це набагато більше, ніж публічна дипломатія»

Програмі міжнародних наукових обмінів імені Фулбрайта в Украні виповнилося 20 років. З нагоди події у Києві побувала Сюзан Несс, член наглядової ради Програми імені Фулбрайта, призначена у 2011 році на цю посаду президентом США Бараком Обамою

Сюзан Несс: «Програма імені Фулбрайта — це набагато більше, ніж публічна дипломатія»

Під час свого перебування у Києві Сюзан Несс відповила на запитання газети «Дзеркало тижня».

Пані Несс, ви вперше в Україні? Які враження?


Перші враження дуже добрі. Вони справді перші. Ви живете у прекрасній країні, ваші люди дуже гарні. Я мала декілька чудових зустрічей. Зокрема з ректором КПІ та проректором Києво-Могилянської академії. Всі, з ким я розмовляла, дуже високої думки про програму імені Фулбрайта, чітко уявляють і розуміють, що саме дає Програма їхнім науково-освітнім установам.

Що, на вашу думку, найцінніше у роботі Програми наукових обмінів імені Фулбрайта? Чи вважаєте ви цю Програму інструментом публічної дипломатії?


Діяльність Програми — одна з форм публічної дипломатії, проте водночас вона — набагато більше, ніж публічна дипломатія. Це не тільки встановлення глибоких відносин і партнерства між певною країною та США, а формування відносин між фулбрайтівцями з усіх 155 країн, у яких представлена Програма.

Чи не скорочуватимуться масштаби діяльності Програми у зв’язку з другою хвилею фінансової кризи, про яку багато пишуть і говорять у світі?


Бюджетний чинник, звісно, відіграє свою роль у визначенні кількості фулбрайтівців, яких ми можемо профінансувати в кожній країні. І це є певною причиною для стурбованості. Але більше мене тривожать деякі бюрократичні перепони, які інколи впливають на можливість для науковців та студентів з України і США брати ефективну участь у Програмі.

Багато політологів говорять про зниження інтересу Америки до України на тлі проголошеного адміністрацією Барака Обами «перезавантаження» відносин із Росією. Чи вплине це на перспективи Програми імені Фулбрайта в Украні?


Я не знаю й не відчуваю взаємопов’язаності цих двох елементів, про які ви говорите. Що я можу сказати точно, то це те, що ми дуже цінуємо роботу Програми в Україні, вона — одна з найуспішніших, і ми хочемо її розвивати далі. Справді, ми надаємо великої уваги розвиткові Програми і в інших країнах світу. Наприклад, у Бірмі (М’янмі), на Близькому Сході. Таке розширення додає ваги Програмі, стає ще одним її досягненням. Сподіваємося, ми й надалі матимемо змогу підтримувати дуже потужну і помітну присутність цієї Програми в Україні. Я переконана, що її тут цінують. Це відчувається в розмовах із науковцями, студентами, адміністрацією освітніх інституцій. Сподіваюся, що Програма імені Фулбрайта й надалі залишатиметься вагомою в Україні. А для цього нам украй потрібні співпраця та порозуміння з українським урядом і його готовність нам допомагати.

Чи планує адміністрація Програми розширювати діяльність, спрямовану на подальшу підтримку випускників? Наприклад: надавати можливість навчатися далі, самовдосконалюватися; розширювати спектр навчальних програм. Зокрема таких як Congressional fellowship (Стажування у Конгресі США)?


Великою мірою це залежить від самих випускників. Це їм під силу — самоорганізовуватися, спілкуватися з колегами з інших країн. Хочу навести приклад. Недавно я побувала на відзначенні 60-річчя Програми в Німеччині. У конференції, організованій на честь цієї події, брали участь представники фулбрайтівської спільноти більшості європейських країн. Ми, звісно ж, і надалі заохочуватимемо такі ініціативи. Це тема, яку я завжди обговорюю з керівниками офісів Програми імені Фулбрайта в різних країнах.

Якими країнами найбільше цікавляться американські фулбрайтівці? Який вигляд на цьому тлі має Україна?


Я наразі не готова назвати конкретні цифри порівняльного аналізу, але інтерес до України значний. Якщо зацікавленість Україною підкріплюватиметься співпрацею наукових установ, якщо випускники Програми з України та США активно спілкуватимуться, то кількість американських фулбрайтівців і далі зростатиме. Збільшуватиметься й кількість спільних заходів. На них знадобляться кошти, однак я вірю, що це піддається раціональному вирішенню.

Наскільки мені відомо, наразі квота для українських студентів на отримання стипендії імені Фулбрайта більша, ніж для науковців. Чи зберігатиметься така тенденція? І чи матимуть перевагу представники точних наук над гуманітаріями?


Як член наглядової ради можу вас запевнити, що ми зацікавлені в участі представників максимально широкого спектру наук, оскільки це збагачує Програму. Більше того, я би зауважила, що ми зосереджуємо свою увагу на так званих мультидисциплінарних програмах. Зокрема у Латинській Америці запроваджено програму NEXUS. Вона передбачає проведення певних онлайнових заходів, конференцій із залученням спеціалістів з різних галузей науки з метою вирішення певних специфічних проблем. Найбільше це стосується точних наук та збереження довкілля. Якщо цей досвід виявиться успішним, то ми поширюватимемо його й на інші країни.

Скориставшись нагодою, що б ви побажали фулбрайтівцям, читачам видання, українцям узагалі?


Україна має величезний потенціал у науці й технологіях, у літературі та інших галузях. Успішна реалізація цих перспектив залежить від засадничих речей, про які ми сьогодні чули під час виступу посла США в Україні Джона Теффта перед студентами Києво-Могилянської академії. Це насамперед забезпечення верховенства права, відкритості суспільства, свободи слова, здатності і можливості для журналістів писати правду, вільно висловлювати свої думки. Все це — життєво важливі підвалини демократичного суспільства.

Програмі імені Фулбрайта я хочу побажати динамічного розвитку, дальшого підвищення якості наукових та навчально-обмінних проектів.

Більше про навчання в США>>>

Дзеркало тижня
15.05.2012