Аліна Денисенко: хочу бути топ-менеджером у світовій мережі готелів

Інтерв'ю зі студенткою Glion Institute of Higher Education Аліною Денисенко напередодні презентації провідних світових університетів готельного менеджменту в Києві

Аліна Денисенко: хочу бути топ-менеджером у світовій мережі готелів

23 квітня представники провідних світових навчальних закладів у сфері готельного менеджменту відвідають Київ з метою презентації програм навчання для української аудиторії. Напередодні презентації киянка Аліна Денисенко поділилася своїми враженнями від навчання в одному з цих університетів - швейцарському Гліоні.

- Аліна, розкажіть, будь ласка, про вашу програму навчання у Гліоні.


- Я навчаюсь за післядипломною програмою postgraduate diploma тривалістю в один рік, після якої передбачено ще шість місяців практики. Бакалаврський ступінь я отримувала в Київському національному торговельно-економічному університеті, крім того, у цьому ж ВНЗ я закінчила магістратуру й паралельно вчилась у франко-українському інституті при університеті, де також закінчила магістратуру.

Навчання на нашій післядипломній програмі відбувається англійською мовою, а бакалаврські програми проходять як англійською, так і французькою. Деяким студентам з Азії було перший період важко навчатись англійською, але буквально за місяць вони адаптувались, та і для мене англійська вже така ж вільна, як і українська.

Цієї післядипломної програми разом зі мною навчаються близько 90 осіб. І розмір груп залежить від конкретних предметів. Максимум нас на занятті може сидіти 35, але може бути і 15 осіб.

- Розкажіть про свою спеціальність і подальші кар'єрні перспективи.


- Моя спеціальність - готельний бізнес і "hospitality". Ця післядипломна програма допоможе мені змінити сферу діяльності після Торгово-економічного інституту на готельний бізнес. Навчаючи програми, університет надає нам вибір предметів, які ми будемо вивчати. Є п'ять обов'язкових предметів, а решту ми вибираємо самі.

Цього літа закінчиться рік навчання на цій програмі, і я вже знайшла практику, наш університет допомагає нам у цьому. І тільки після практики я отримаю диплом. Що стосується практики, університет надає різноманітні пропозиції з різних країн, різних всесвітньо відомих мереж. Оскільки я знаю французьку мову, мені пощастило - я залишаюсь в Європі й буду проходити практику в мережі готелів Hyatt у Парижі.

Коли я проходила вступне інтерв'ю, мені сказали, що якщо я себе зарекомендую як цінний працівник, є можливість залишитися працювати в цій мережі, якщо навіть і не в Парижі, то в готелях Hyatt інших міст. Тобто якщо себе добре зарекомендувати, є можливість залишитися працювати в Hyatt. Особисто я хотіла би продовжувати працювати в Парижі, а оскільки я знаю французьку, то це моя велика перевага. Тому що багато студентів знають тільки англійську, і цього вже недостатньо. Якщо людина знає тільки англійську, то їй важко залишитись в Європі чи у Великій Британії, де хочуть працювати більшість студентів.

- Знання тільки англійської мови вже замало?


-Так. В основному, якщо людина володіє тільки англійською, то багато хто їде в Китай, Сінгапур - туди беруть європейців зі знанням англійської мови. А в Європі залишаються або корінні європейці, або ті, хто знає європейські мови - німецьку, французьку та ін. Тому моя французька - це велика перевага для того, щоб залишитись в Європі.

Також, якщо знаєш тільки англійську, то у Швейцарії за межами кампусу розмовляти непросто. В університеті ти розмовляєш англійською, а в місті вже не всі знають цю мову. У нашому містечку Монтрьо ще можна порозмовляти англійською в магазині, але вже в Бюллі люди розмовляють тільки французькою. І мої друзі іноді мене навіть просили піти з ними на вокзал і допомогти купити потрібні квитки.

- Розкажіть про свою практику.


- Поки практику я буду проходити як „ресепшіоніст” на фронт-офісі, буду займатися гостями, зустрічати їх тощо. Але наш університет має програми не тільки практики, а й роботи на цілий рік. Оскільки в мене немає досвіду роботи, моя практика буде проходити півроку на ресепшені, а ті, у кого вже такий досвід є, можуть працювати рік на управлінських посадах.

Багато студентів з інших країн уже мають досвід роботи офіціантами тощо, і вони зараз вчаться для того, щоби працювати в подальшому на управлінських посадах. Моя мрія - бути генеральним менеджером якоїсь відомої мережі. А для цього треба знати кожний департамент - ось я й буду починати із фронт-офісу, респешен – це як перший крок до цього.

- Мабуть, у Гліоні ви зіткнулися з великим культурним розмаїттям?


- Так. У Гліоні зі мною навчаються представники багатьох національностей: дуже багато студентів з Китаю, Азії, багато з Європи, Франції - тому що це близько до Швейцарії. Є з Латинської Америки - Гватемали, Мексики, а також зі Сходу - із Саудівської Аравії, але найбільше європейців та азіатів.

Така різноманітність дуже цікава, тому що у Гліоні, коли складаєш предмет, крім іспиту треба ще здавати проект, який готує група студентів. І в чому плюс цих проектів - це те, що в університеті прагнуть створити таку мультинаціональну групу із представників різних країн, щоби студент відчув, яке це – працювати із представниками різних країн, як з ними взаємодіяти, як вирішувати проблеми та інше.

У таких групах дуже цікаво працювати, оскільки в кожного свій менталітет, і кожний відповідно до своїх поглядів пропонує свої ідеї. Кожний дивиться на предмет по-своєму, і у процесі такого спілкування багато чого вчишся і таким чином готуєш себе до майбутньої роботи. Я буду працювати в Європі, буду зустрічати людей з різних країн і завдяки такому досвіду вже буду готова до цього - буду знати, хто що любить, як кожний реагує на різні ситуації, й думаю, що це дуже допоможе мені в майбутньому.

- А які традиції нетворкінгу у студентів і випускників?


- Коли я ще тільки їхала поступати у Гліон, нам дали контакти групи у Фейсбуку, де можна спілкуватися з такими ж студентами, як ти, або з тими, хто вже закінчив Гліон. Або можна увійти на сайт Гліону й листуватися із представниками цієї школи по всьому світу - там тобі дадуть відповідь на всі запитання й допоможуть порадою. Крім того, для абітурієнтів є можливість онлайн брати участь в вебінарах, присвячених навчанню у Гліоні, де виступають професори, розповідають про свої предмети, про те, що тебе чекає. Також у таких вебінарах беруть участь студенти, відповідають на запитання та підтримують новачків.

- Ви живете в кампусі?


- Ні. Студенти бакалавріату, які сюди приходять прямо після школи, живуть прямо біля кампусу - так спокійніше батькам. А ми, студенти післядипломної програми, живемо в місті Монтрьо - це 10 хвилин на фунікулері нижче кампусу. Післядипломної програми навчаються студенти від 21 року до 30-ти років, тому це передбачає їх більшу самостійність.

- Як проходить студентське життя в кампусі?


- У кампусі вирує студентське життя. Організуються найрізноманітніші події. Ось, наприклад, коли я буду повертатися, проходитиме захід, де кожна країна повинна бути представлена своїми студентами - спільно студентами бакалавріату і післядипломниками. Цей захід спрямований на більш тісне знайомство студентів та з їхніми культурами. Таких заходів дуже багато - це й шоу талантів, і спортивні змагання. Я, наприклад, займаюсь волейболом.

Гліон має два кампуси - у Гліоні та Бюллі. Студенти з Бюлля приїжджають до нас у Гліон, і ми проводимо змагання, дуже поширений футбол. У Гліоні є два основних напрями навчання - це готельний бізнес та організація різних спортивних подій. І ось студенти-організатори спортивних подій кожного понеділка організують у нас спортивні та розважальні заходи. Це безкоштовно, кожний може взяти в них участь, і це дуже цікаво: студентське життя у нас кипить, ми не нудьгуємо, кожного дня в нас зайнятий по повній програмі - це дуже цікаво.

- Чи можливо підробляти під час навчання?


- У нас є студенти бакалавріату, які підробляють на вечірній зміні: один студент підробляв офіціантом. Це можливо - усе залежить від студента. Є студенти, які весь свій час присвячують навчанню. І, у принципі, після навчального дня всі студенти сидять у бібліотеці й готують завдання на наступний день, тому що завдань у нас багато. Але швидше такий підробіток - це виключення із правил, тому що в нас дуже багато проектів. І в нас не прийнято скачувати роботи з Інтернету. У Гліоні існує програма, яка перевіряє всі роботи на плагіат. Усі студенти це знають, і ніхто подібним не займається. А робота над проектами - це дуже трудомісткий процес, тому на роботу просто не залишається часу.

- Що вам подобається у Гліоні?


- Чому я поїхала у Гліон? У нас в Україні дуже багато читають теорії, яку на практиці застосувати нелегко. А практики у наших вузах просто немає. У Гліоні ж навчання побудовано так, що читається 50 % теорії та 50 % практики. І коли ти вчиш теорію, а потім це тобі показують на практиці - це залишається, і ти знаєш, як все це виглядає в реальності. І вчитися за такою системою дуже цікаво.

Ще один дуже великий плюс у тому, що наш професорський склад має мінімум 20 років практичного досвіду в готельній індустрії. І якщо ми, наприклад, учимо такий предмет, як бухоблік, то під час навчання нам пояснюють, з якими реальними проблемами викладач стикався на практиці - він розповідає це, використовуючи реальні історії з життя, і, таким чином, матеріал дуже добре запам'ятовується, й учитись дійсно цікаво. Викладач звертає увагу на різні нюанси, ділиться різними секретами - заняття проходить дуже швидко, і ти слухаєш його з розкритим ротом.

Якщо щось не розумієш, то можеш хоч кожного дня підходити до викладача, і він тобі буде все пояснювати. Крім того, є певні години, які він призначає наприкінці тижня, і в цей час можна прийти й додатково позайматись. Викладачі дуже відкриті студентам, і до них можна підійти в будь-який час.

- Що було найважчим?


- Для мене найважчим був перший тиждень після приїзду у Гліон. Я спочатку боялася, що мені буде дуже важко вчитись після України. Я дуже боялася, що не буду встигати, а також не знала, чи зможу здружитися з людьми з різних країн. І ось коли перший тиждень пройшов, я зрозуміла, що нічого важкого немає, якщо ти вчишся. І потім мені навіть здавалося, що це дуже легко. Так і буде, якщо вчитися вчасно й не запускати. І люди, які вчаться зі мною програми, теж серйозно ставляться до навчання і їм не важко, оскільки ми допомагаємо один одному, радимось, і труднощів не виникає.

- Чи є якісь мінуси?


- Мінуси Гліону назвати взагалі не можу, якщо не вважати, що при виконанні спільних групових проектів студенти з Азії ведуть себе більш замкнуто і більш слабкою англійською гальмують групу - можуть гірше виступити і таким чином знизити твою оцінку. Але при цьому ти розумієш, що це хороша школа колективної роботи, і намагаєшся бути лідером у групі, щоб усіх тягнути за собою. А так інших недоліків у Гліоні я не помітила. Таких проблем, як в Україні, що не можеш потрапити на прийом до свого ректора, не існує - усі дуже доступні, і в будь-який момент можна записатись на прийом і вирішити свої проблеми.

- Чи є можливість отримувати стипендії?


- Що стосується стипендій, то їх немає. Але якщо студент, наприклад, з малозабезпеченої сім'ї і в нього немає можливості оплатити всю програму, але він дуже мотивований, Гліон може зробити знижку на навчання. Моя сестра також збирається тут учитись, і вона отримає знижку як представник моєї сім'ї. Вартість року навчання моєї програми 17000 франків.

- Чи були проблеми з візами, і де ви побували за час навчання?


- З візами проблем не виникає. За час навчання я побувала із друзями в Іспанії, Італії, Франції. У нас вихідні починаються із другої половини дня п'ятниці, і одного разу ми вже через три години після закінчення навчання поїздом поїхали до Італії. Також ми добре об'їздили всю Швейцарію.

- Чим іще відрізняється Гліон?


- Особливість, яка мені дуже подобається у Гліоні, - це дрес-код. Білі блузки, чорний піджак. Без піджака навіть не пустять до їдальні. Із цим суворо. Узимку один дрес-код, улітку інший. Весь персонал також дотримується цих правил. Я вважаю, що це дуже правильно, бо таким чином нас готують до реальності - до відповідного бізнес-оточення. І якщо навіть порівнювати з моїм торгово-економічним, де дівчата навесні вдягають такі короткі спідниці, що це прямо не університет, а дискотека, то я дуже швидко звикла до такого дрес-коду, і мені це дуже подобається, оскільки відчуваєш себе більш професійно, відповідально й по-дорослому.

Розмовляв Павло Петриченко, Освіта.ua

Більше про навчання в Швейцарії>>>

Освіта.ua
11.04.2012