Списати по-німецьки, або Коли студент студенту ворог

Який студент не піддається спокусі списати: у сусіда по парті, а то й просто зі шпаргалки?

Списати по-німецьки, або Коли студент студенту ворог

Німецький! У Німеччині шпаргалкам оголошено справжню війну, а списування прирівнюється мало не до злочину. "На проміжному іспиті нас розсадили через парти, так що списати у когось було просто нереально. Викладач ходив навколо мене колами:" Бачу, - каже, - що списуєш, але поки не розумію, звідки ", - згадує Ільшат Алієв про своє навчання в Узбекистані. - Потім він випадково глянув під порожню парту по діагоналі від мене, під якою і був листок з формулами. "Ну в тебе і зір! - Сказав викладач. - Плюс бал за винахідливість!" Тепер Ільшат вивчає інформатику в Боннському університеті". Тут я взагалі жодного разу не бачив, щоб хтось списував", - говорить він. Чому німецькі студенти про те, щоб списати, навіть думки не мають?

Борці за справедливість

Причина небувалої чесності німецьких студентів зовсім не у відсутності винахідливості. На письмових іспитах, які тривають кілька годин, їм навіть дозволено виходити до туалету - справжня розкіш для бажаючих списати! Цією можливістю не зловживають. І справа тут, швидше за все, в загостреному почутті справедливості.

Шпаргалка - "гармошка"? Номер не пройде!

"У школі я спокійно ставився до шпаргалок - там було не так багато матеріалу, підготуватися до контрольної можна було буквально за вечір, - розповідає Себастіан Зелег (Sebastian Seleg), що вивчає юриспруденцію. - Так що якщо хто і списував, мені діла до цього не було". Пізніше його ставлення змінилося: в університеті на карту поставлено дуже багато. "Оцінки тут дуже важливі, принаймні, за моєю спеціальністю. Готуватися до іспитів потрібно тижнями, а то й місяцями. Тому просто не справедливо, якщо хтось складає іспити краще за рахунок шпаргалок", - пояснює Себастіан.

Класика жанру скасовується

Мінчанка Ольга Кравцова здобуває освіту за кордоном у Мюнхенському університеті. Предмети, які доводиться здавати, - один іншого складніше, кількість формул, які потрібно запам'ятати, зашкалює. Де ще списувати, якщо не тут?

"У Німеччині не списують! Навіть думки такої не виникає - написати шпаргалку, - каже Ольга. - На всіх письмових іспитах присутні асистенти професорів - до десяти чоловік. Тому за тобою йде таке стеження, що і в бік не подивишся. Звичайно, нас попереджають, що спроба списати буде страшно каратися. І чомусь ми в це віримо", - розповідає студентка.

     

У Білоруському державному університеті, де вона навчалася раніше, було дещо інакше. "Ми всі писали шпаргалки, тому що фармакологія - дуже складний предмет, багато запам'ятовувати треба. Примудрялися ховати під спідниці і в рукава горезвісні "гармошки". Не знаю, чи помічали це викладачі, але за п'ять років з іспитів нікого не видаляли", - каже вона.

Звичайно, сказати, що у вищих школах пострадянських країн списування вітається, буде неправдою. Але все-таки викладачі часто входять у становище студентів. "У БГУ ми якось здавали органічну хімію, - згадує Ольга Кравцова. - Це предмет, якого бояться всі студенти, не важливо, у Білорусі чи в Німеччині. І весь іспит наш викладач простояв у куточку обличчям до стіни, так що ми могли користуватися навіть книгами. Втім, написали все одно погано".

З шпаргалками - на перездачу!

Більшість іспитів у Німеччині - письмові. Кожному видають завдання та листи для відповіді. Папір проштампований, і з собою не можна взяти навіть чернетку. На прохання студента йому можуть дати додаткові аркуші, але, знову ж, зі штампом. Так що використовувати "бомби" з уже написаними відповідями тут не вийде.

У сусіда теж не спишеш: студентів розсаджують за окремі парти, та й спостерігає за ними одразу кілька людей. "Зазвичай, якщо ми помічаємо, що хтось зазирає до відповідей сусіда, ми просто попереджаємо, що ще один раз - і все, іспит закінчено, - розповідає викладач статистики Христина Бухольц (Christine Buchholz). - Одного разу вона та її колега помітили у студента ну дуже великі шпаргалки. Він просто роздрукував увесь матеріал маленьким шрифтом і поклав між екзаменаційними листами. "Зрозумівши, що ми в курсі цієї махінації, хлопець почервонів, спітнів - загалом, помітно занервував. У результаті ми сказали, що бачили, як він списує, і його іспит на цьому було закінчено", - каже Христина Бухольц.

Правила на всі випадки життя

Щоб сумнівів у викладачів не залишалося, алгоритм їхніх дій у німецьких університетах прописують у спеціальному документі "Порядок складання іспитів" (Prüfungsordnung). Наприклад, у правилах Університету Гейдельберга чітко сказано: "Якщо екзаменований намагається вплинути на результат іспиту обманом або шляхом використання недозволених засобів, йому ставиться оцінка "незадовільно".

Христина Бухольц вважає, що таке просте правило допомагає в роботі. "Коли знаєш студентів особисто, то важко бути об'єктивним. Думаєш: "Вона така чесна, напевно, це перший раз". Для того й існують правила, щоб не було сумнівів, як вчинити в такій ситуації", - вважає вона.

Звичайно, не можна узагальнювати: серед студентів будь-якої країни є і ті, хто не списують принципово, і ті, хто не проти підстрахуватися. Проте, коли мова про шпаргалки заходить у Німеччині, особливо часто можна почути слова "справедливість", "чесність", "рівні шанси". "У Німеччині зі списуванням не миряться", - вважає Христина Бухольц. Ну що ж, напевно, і правильно роблять.

Автор: Катерина Крижанівська

Більше про навчання у Німеччині>>>

Deutsche Welle
10.11.2011