Osvita.ua Освіта за кордоном Вища освіта Статті Викладачі німецьких вузів усе частіше використовують Twitter, Facebook і блоги в професійних цілях
Викладачі німецьких вузів усе частіше використовують Twitter, Facebook і блоги в професійних цілях

Професор математики та інформатики педагогічного інституту в Гейдельберзі Крістіан Шпаннагель - типовий представник покоління Web 2.0. Його студенти знають, що зовсім не обов'язково заздалегідь домовлятися про зустріч на кафедрі щоб поспілкуватися з викладачем

Викладачі німецьких вузів усе частіше використовують Twitter, Facebook і блоги в професійних цілях

"Виловити" професора можна набагато швидше, написавши йому в Twitter, в Facebook або залишивши повідомлення в блозі викладача.

Профіль практично у всіх соціальних мережах, власний блог ... Така активність в інтернеті - це хобі або "виробнича необхідність"?

Крістіан Шпаннагель: Ви не повірите, але ведення блогу дуже допомагає в спілкуванні зі студентами. Я розміщую там нотатки про свою роботу, про накопичений досвід, про наукову діяльність, а студенти ці записи відразу коментують. Такий ось неформальний спосіб спілкування. Зрозуміло, не можна скидати з рахунків електронну пошту - на неї припадає 90 відсотків всього мого листування зі студентами. А в Twitter я регулярно відправляю повідомлення про те, чим займаюся зараз.

- А колеги поділяють вашу пристрасть до Інтернету, або ви в їхньому ряду - унікум?

- У колі моїх університетських колег я, можна сказати, особливий випадок. Зрозуміло, є серед них ті, хто ведуть блоги, є ті, хто відсилають повідомлення на Twitter, але в такому обсязі як я, цього не робить ніхто.

- Наскільки така веб-активність впливає на стиль вашої роботи?

- Найбільшою мірою це позначається на формі проведення семінарів. Приміром, нещодавно на одному з них студенти спілкувалися в режимі онлайн з моїми "друзями" в блозі і в Twitter. У ході заняття я розміщував там повідомлення про те, що ми зараз робимо, ці повідомлення тут же коментували, а учасники семінару в свою чергу відправляли свої коментарі. Ефект був просто неймовірний!

Крім того, постійна присутність у соціальних мережах впливає і на мої дослідження - я отримую своєрідний заряд енергії від людей, які безпосередньо не залучені до наукової діяльності. Університетським викладачам дуже важливо спілкуватися з вчителями, студентами педагогічних факультетів інших університетів, зі школярами. І дуже здорово, що, завдяки блогу або Twitter, я можу дізнатися думку про мою роботу зі сторони, познайомитися з позицією неупереджених спостерігачів.

- А коли ви говорите собі "стоп"?

- Треба стежити за тим, щоб захопленість сучасними засобами комунікації не перетворилася в залежність від них. Інакше це може призвести до того, що кількість повідомлень в блозі і Twitter різко зросте, а їхня смислова цінність зведеться до нуля. У минулому я ледь не перегнув палицю. Зареєструвався мало не на всіх соціальних платформах - в Facebook, в Twitter, в Xing - і тільки й робив, що відправляв всюди повідомлення.

У якийсь момент я сказав собі: "Стоп, настав час зробити паузу, а потім обмежитися лише декількома платформами". Сьогодні мене можна назвати досить активним блогером, однак тепер я знаю, що в усьому треба знати міру.

- У наші дні і керівництво університетів нерідко використовує Інтернет як засіб спілкування зі студентами. Наприклад, ректор університету в Регенсбурзі, професор Томас Штротхотте (Thomas Strothotte) створив блог, який так і називається: "Запитай ректора". Студентам задають питання, потім якісь з них відбираються, і ректор викладає на YouTube відеоролик з відповідями. Як ви ставитеся до такого способу спілкування?

- А чому б і ні? Інтернет зближує людей. Студент бачить ректора, який відповідає на його питання, і в якійсь мірі відчуває свою причетність до подій. Він бачить у ректорі насамперед живу людину, співрозмовника, а не недоступного чиновника, який сидить у вежі зі слонової кістки.

А ректор, крім того, що може ґрунтовно і толково відповісти на питання, що цікавлять студентів, стає ближче до учнів свого університету. Так що важливість подібного способу комунікації для вищих шкіл не можна недооцінювати.

Зрозуміло, ректор не може перебувати в режимі онлайн стільки ж часу, скільки, скажімо, науковий співробітник університету - для цього він дуже зайнята людина. Але якщо раз на місяць він знаходить час відповісти в режимі онлайн на пару питань - це вже добре.

- А ви не вважаєте це свого роду рекламним трюком, хитромудрою стратегією керівництва університету? Адже, в кінцевому рахунку, поява ректора в YouTube - це відповідь лише на малу частку всіх питань...

- Так, безумовно, соціальні мережі дають не лише можливість розмістити в інтернеті будь-яку інформацію, їх можна використовувати і для рекламних трюків. Чи виявляться вони успішними - це вже інше питання.

Можу лише сказати, що якщо блог чи соціальна платформа не несе в собі нічого крім реклами, то це відразу видно. Але повірте мені - користувачів цікавлять ті блоги, і ті профілі, за якими видно їх творця - з його почуттями, думками та ідеями.

Більше про навчання у Німеччині>>>

Deutsche welle
26.04.2011

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!